Завантажити

край?
— Край текіли та кактусів — для одних, центр індіанської цивілізації сотні років тому — для інших. Релігія давніх індіанців цих місць, та, власне, і все їх життя базувалось на певних переконаннях та знаннях, які відповідають рівню знань на кінець 20 століття у біології, генетиці та інших сучасних науках.
— Звідки ці знання? Від професора Кубинського?
— Так. Професор розповідав мені, що ще більш ніж тисяча років тому індіанці краю, що тепер іменується Мексикою, мали уявлення про живу матерію, будову клітини, власне, на тому самому рівні, що трактує сьогодні ці поняття сучасна наука. Ви не повірите, але вони знали про спадковість, будову ДНК, хромосоми...
Більш того, в уявленні про місце людини у цьому світі, на мій погляд, вони були навіть попереду нас сьогоднішніх. Так і майя, і ацтеки бачили у людині результат еволюції вічно обновлюваної природи. А, власне, уявлення про саму природу вони розклали на складові, вбачаючи у всьому певну системність та закономірність, слідуючи за волею вищого розуму. Сьогодні ви називаєте це релігією. В певному сенсі це так. Але тут скоріше йдеться про релігію самої природи...
— Продовжуй, продовжуй... Це дуже цікаво...
— Ви що, не погоджуєтесь зі мною?
— Ні, ні! Все, про що ти говориш доволі цікаво, і, можливо, має рацію. Але ми звикли завжди вишукувати докази, аргументи...
— О вже цей матеріалістичний підхід... Як там: практика основа пізнання... Так. Цього у нас досить: безліч винайдених стародавніх малюнків, схем, що вражають своєю, даруйте, ідентичністю між, скажімо, стародавніми піктограмами, та сьогоднішніми тріплетами генетичного коду. Подвійні спіралі ДНК ми винайшли у десятках символів, розміщених в індіанських кодексах.
— Але яким чином індіанці дійшли до такого розвитку природничих наук?
— Ми вважаємо, що вони йшли дещо іншим шляхом... Тут був і розвиток природничих наук, і, скажемо так, «не природних». Хоч, можливо, це видно з точністю до «навпаки»: сама природа набагато мудріша від наших уявлень про неї. Звідки в індіанців такі пізнання? Коли ми зацікавилися цим питанням, то звернули увагу на те, що у різних частинах земної кулі вже були знахідки із зображеннями, подібними до тих, що ми віднайшли у Мексиці. Узагальнюючи знахідки, ми не могли не відзначити, що у всіх них у тій чи іншій мірі існують елементи схожі... на астронавтів та їх атрибутику.
— Тобто, цілком можливо, що такі унікальні знання були даровані індіанцям із інших цивілізацій...
— Із інших вимірів... Наша, скажемо так, гіпотеза, полягає у тому, що деякі носії високої культури багато віків тому обрали для інтродукції власних знань певні райони земної кулі: Тибет, Мексику, Київську Русь.
Такий підхід, зрештою, перевертає сьогоднішнє матеріалістичне уявлення про зародження життя на Землі.
Більш того. Ми маємо надійні підтвердження цьому. Мова йде про знаменитий диск із Фієста, якому тисяча років. Цей диск — фактично закодована інформація про зародження життя на Землі. Причому, для шифрування використовувалися значки спільні для гігантського Земного регіону — від Мексики до Балкан. Це, на наш погляд, було здійснено для того, щоб цей ДИСК змогли прочитати не тільки на середземноморському Кріті (де його знайшли), а й у будь-якій точці земної кулі. Містком для передачі нам цієї дорогоцінної інформації могла бути виключно... Атлантида, що зуміла, вочевидь, поєднати санскрит з мовою індіанців Мексики. Загибла Атлантида породила легенду про Всесвітній Потоп, який закрив від нас досягнення великої культури «вчителів наших вчителів».
Але... Але від Потопу вдалося спастися одному кораблю, який і доставив до Старого світу цей унікальний Диск із дорогоцінними знаннями про нащадків.
Нарешті, ще один висновок із наших досліджень: як у стародавні часи, так і в наші, Вищий Розум обирає певних Посвячених, через яких і відбувається спілкування з Вищим Розумом. Такі Посвячені повинні бути гідними контакту з Вищим Розумом, відповідно налаштувавшись увійти в контакт, із Вищим Розумом, чітко сформулювати запитання — і отримати відповідь. Це є, як ти назвав, розквітом цивілізації шляхом розвитку «неприродних наук»...

— А що вони будуть пам’ятати? — напівшепотом, щоб командний басок не розбудив мирно сплячих любителів мандрів, поцікавився генерал, звертаючись на кухні до Семеновича.
— Ми повернули їх у хвилюючу мить нашого мирного розставання в чайній. Ніяких наших дій у стосунках із ними вони пам’ятати не будуть.
— Ну, а їхній гіпнотизер не допоможе їм часом відновити реальну картину подій? — висловив сумнів генерал.
— По-перше, маючи абсолютну впевненість у тому, що це там буде зроблено, я поставив посилений захист — блокаду на ряд питань, а по-друге, наш стажер Анісімов, природній спеціаліст по зітертих сторінках пам’яті, теж трохи попрацював. Він підсилив мою блокаду.
— І що? — Генерал чекав подробиць.
— Вірогідність позитивного для нас результату багаторазово підсилена. Це і був той самий оптимальний варіант виходу з

читати