Завантажити

цим, товаришу генерале. Гадаю, що значущість питання стоїть на рівні агента Діргні.
Генерал забарабанив пальцями по столу, уважно спостерігаючи за обличчям полковника. Це була найбільш козирна карта генерала. Три роки тому успішне проведення операції «Сенатор» стало одним із щаблів до його генеральської зірки.
Хоча деякі епізоди здійснення операції можуть здатися комусь такими, що виходять за рамки традиційної моралі.
Сенатор, котрий став об’єктом розробки наших відповідних служб, після здійснення якихось-там протокольних політичних церемоній прибув до крупного індустріального та університетського центру на цілих три дні з метою участі в проведенні конференції «Перспективи інвестиційних процесів країн СНД після вступу ряду східноєвропейських країн до Європейського Союзу».
Незважаючи на викрутас цього формулювання, в традиційному фуршеті на честь проведення конференції, що мала помпезний статус міжнародної, намагалися взяти участь не тільки директори заводів, банкіри, професори, для котрих це був значущий привід потертися в компанії, перш за все, губернатора. Тут були і їхні найближчі соратники: дружини і «найближчі подруги», для яких це був черговий привід вийти у світ.
Цідити «Martini» з помаранчевим соком у такому шанованому вишуканому колі, було багато приємніше, ніж засинати на тих дивних незрозумілих прем’єрах опер. А комусь це був прекрасний, блискучий шанс встановити нові «багатообіцяючі» стосунки.
Олена Клюєва не відносилася ні до тих, ні до інших. Вона тут була, майже, як на роботі. Отримати запрошення і на конференцію, і на фуршет, для неї не було складнощами: «найближчі» контакти з керівництвом регіону це їй дозволяли. Більше того, вона реально була на конференції і не тільки чітко розумілася на предметі обговорення, але з багатьох питань мала свою власну думку: два червоних дипломи про вищу освіту — філологічну й економічну, засвідчували її високий інтелектуальний рівень.
Ну, а якщо до цього додати декілька цифр: зріст 176, вага 52, 90-60-88, та плюс ласкаві розкішні локони білявки, то, як в легенькій арифметичній задачі в підсумку виходить: приємний симпатичний співрозмовник (після губернатора) з різних питань, і для директорів заводів, і для банкірів, і для професорів.
Разом з тим, у певних високих колах Олена мала свій статус однієї з найбільш вишуканих і дорогих хвойд, не тільки в регіоні, а шепталися, що, навіть, у столиці. Тільки вибрані мали честь отримати право на казкову ніч з нею за тарифом, котрий, чи то в залежності від сервісу, чи від хтивого амурного настрою Оленки, коливався від семисот до тисячі доларів.
І можновладці цього світу займали чергу на цю голубооку мрію, часом нездійсненну.
Олена вважала, що саме так і треба. Існують речі, в істинності котрих людина глибоко переконана. Вона відчуває, що вони істинні тільки тому, що інакше просто й бути не може.
Сенатор навіть не усвідомлював усієї ваги її величного жесту, коли вона підійшла до нього.

По-перше, вона сама, засліплюючи весь оточуючий бомонд своє довершеною усмішкою, наблизившись до пана сенатора, наважилася зробити деякі критичні зауваження з приводу його виступу, котре зал зустрів ввічливими оплесками, оскільки мало що з почутого зрозумів. Сенатор тримав Оленину долоньку і млів.
Долонька була тепла, як ніжний квітневий південь.
Критика здалася йому компліментом. Тлумач був не потрібний. «Ellen» (як трохи згодом шепотів у безпам’ятстві її ім’я сенатор), чудово володіла англійською філологічною. Більше того, вона скоро продемонструвала і непересічні здібності у мові фізичної близькості під час божевільної прекрасної ночі, яку вони провели у номері колишнього обкомівського готелю, нині — готелю «Європа».
Сенатор навіть не здогадувався про ті гонорари, що брала за подібні послуги Олена Клюєва: він дещо наївно вважав, що ось вона — незрівнянна з іншими народами світу російська (sorry — українська: вони нас все ще плутають) пристрасть.
Та він дещо помилявся. Ні, не стосовно пристрасті: Олена, дійсно, шалено входила в образ і душею, і тілом. Олена діяла згідно зі своєю філософією: «Не завжди легко діяти у злагоді з розумом, коли серце підказує інше рішення. І не завжди вірне. Головне — навчитися обирати, коли слід дослухатися розуму, а коли треба поступитися почуттям».
Сенатор помилявся стосовно гонорару. Дійсно, послугу Олена йому надала по-слов’янськи — від душі. Та в установі, перед проведенням операції «Сенатор», агент Інгрід запросила (і своєчасно отримала поповнення на свій банківський рахунок) сто тисяч зелених.
Сума була неймовірна для установи.
Та значимість вербування чиновника такого рангу, що мав дуже серйозний безпосередній вплив у бюджетному комітеті Конгресу США, спокушала. Сумнівів у тому, що агент Інгрід бездоганно виконає свою місію, у керівництва установи, зі зрозумілих тільки йому причин, просто не виникало.
Якби сенатор, котрого назвали агентом Діргні, відповідно до неписаних правил агентурного вербування (ім’я

читати