
Електронна бібліотека/Проза
- Лілі МарленСергій Жадан
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
думки й одночасно вкласти туди інші?
В країні, що звикла жити за інструкціями, постановами, основоположними принципами рішень з’їздів і пленумів, нових інструкцій ніхто не розробив.
Одним із елементів філософії еволюції є те, що на зміну часу розрухи обов’язково повинен прийти час творення.
Але він чомусь не поспішав.
На думку Макса, він сам, за замислом Творця, прийшов у цей світ, як і більшість людей, творити — реалізовувати в мирському житті закладену в нього енергію творення.
Саме така енергія, споконвіку закладена в кожному немовляті, як на Макса, має нуртувати й вирувати в кожному рухливому малюкові. Але дорослі, на жаль, досить безбожно заганяють, затискують її в загальноприйняті суспільством з його мораллю рамки — свідомо обмежуючи її природну реалізацію. В результаті такого могутнього насилля над Людиною, гнобиться не лише вона сама: на арену еволюції розвитку цивілізації виходять цілі покоління пригнічених і невсміхнених народів.
А не всміхатися щиро й досхочу — то так неприродно для людини! В цьому Макс був переконаний всім своїм єством.
Якось, іще в радянській загальноосвітній школі, вивчаючи тему про електричне коло на уроках фізики, Максимко серйозно замислювався над досить банальними речами:
«А чому існують провідники, діелектрики, конденсатори, акумулятори? А може, люди такі ж, як і ці творіння рук людських — хтось здатний тільки сприймати чужу енергію, хтось здатен тільки на те, щоб її випрямляти, а вже інші мають здатність її перетворювати?..»
Отоді Макс відчув одну із тих митей, коли здавалося, що в душі ідей, як очерету в річці.
Та юний фізик і метафізик Максимко не пішов надто далеко в своїх роздумах про природу фізики, котра фактично зароджувалася як наука із праці Ісака Ньютона «Математичні початки натуральної філософії».
Максові й тепер було майже все байдуже. Ввімкнений телевізор уже не слухав, не дивився, хоча й не вимикав. Він просто його не помічав. В голові роїлися якісь хаотичні думки, які ліньки було й відстежувати, і якось систематизувати, що за природою йому було зовсім не притаманно.
В часи зневаги до себе всі мотиви, всі причини здаються брехливими. Ніщо не витримує нищівної критики. Якщо копати глибше, до суті, може виявитися, що всякі дії не мають змісту.
В цьому дикому світі, що дзиґою несеться навкруги пекельного волохатого сонця і падає разом з ним — з Максом — крізь безкінечний чорний простір в простори ще більш неосяжні, він любив переважно те, що знав. А чи знав він себе? І для чого любити себе?
Ці думки так ясно проступали на обличчі Макса, що його задумливо хворобливий стан так дістав рідних, що вони чи не силоміць вигнали його в санаторій. Не зважаючи, здавалось, на неприйнятний, несезонний час. До речі, він і сам вже почав усвідомлювати, що ні проводити, ні акумулювати, тим більше перетворювати енергію в якесь творення, а значить і нормально керувати собою, він вже просто не в силах.
Енергії в природі не поменшало. Просто його тіло вже не могло із нею нормально спілкуватися, обробляти її.
Неможливо було стверджувати, що Макс був цілком свідомий цього. Та він і не прагнув дошукуватися причин. Завжди знайдеться безліч причин для виправдання чи пояснення будь чого, а в тих причинах знайдуться свої причини. Він скоріше схилявся тлумачити події свого життя везінням чи невезінням. І саме тому останніми роками вважав, що йому фатально не везло.
Начебто, щастя пішло і десь заблукало. Це лякало. А перелякана людина не розмірковує, вона ховається. Хоча б у себе.
Життєвий оптимізм змагався з низкою невдач.
Макс приходив на роботу щоденно — заставляв працівників робити й по суботах, сам працював і в неділю, та дедалі ставало все зрозуміліше, витоки внутрішньої енергії чимось замулені. Її було все менше. І тоді Макс осягнув, як наслідок, що в ньому починає згасати внутрішня основа — його віра в себе, в свої сили!
Тож, щоб не плювати на все, бо так можна плюнути й проти вітру, а просто вирішивши зректися від повсякчасних турбот-марнот, що розривали його душу, Макс уперше за свої тридцять вісім років, за наполегливими рекомендаціями домашніх, узяв путівку в санаторій «Берег».
— Хто ваш лікар? — кудись між вусами й борідкою ввіткнулася ще не запалена цигарка в очікуванні банальної відповіді.
— Вибачте? — заглиблений у себе чемно перепитав Макс.
— Хто ваш лікар, хто вас лікує? — засвітилася вогником цигарка і пихнула артистичним кілечком ароматного димку.
— Та ось, через одні двері від вас... — розуміючи, що відповідати треба, хоча зовсім не мав бажання спілкуватися, але, враховуючи накопичений за життя досвід, що на будь-якому життєвому екзамені треба змагатися хоча б за «трійку», рефлекторно відповів Макс.
Взагалі-то Макс любив іспити.
Це для нього було, як вид боротьби, — поєдинок. Щось знаєш ти, щось знає викладач. І ви спілкуєтеся, наче змагаєтеся. При цьому один повсякчас «пробиває» іншого, якщо до боротьби є справжня цікавість. Якщо ваші погляди на проблему
Останні події
- 20.10.2025|15:43Роман «Укриття» Людмили Петрушко: гімн добру і силі духу
- 19.10.2025|19:30«Їжа як комунікація»: У Відні презентували книги Вероніки Чекалюк
- 19.10.2025|10:54Поети творять націю: у Львові 8-9 листопада відбудеться II Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 18.10.2025|10:36"Дівчина з кулею": В США вийшла англомовна збірка віршів української поетки Анни Малігон
- 17.10.2025|18:42Екранізація бестселера Андрія Куркова «Сірі бджоли» виходить у прокат: спецпоказ у «Жовтні» з творчою групою
- 17.10.2025|17:59"Основи" презентують "Довгу сцену": Театральна серія відкриває трагічну історію "Маклени Граси" Куліша та її сучасний римейк Ворожбит
- 17.10.2025|16:30Стартував передпродаж «Книги Еміля» — нового роману Ілларіона Павлюка
- 17.10.2025|14:19Подвійний культурний десант: Meridian Czernowitz везе зірок літератури в Одесу та Миколаїв
- 17.10.2025|13:53Книжковий фестиваль “Книга-Фест 2025” в Ужгороді: книжкові новинки та незвичні інтерактиви від Нацгвардії
- 17.10.2025|11:34"Книжки, черепахи й відьми": Володимир Аренєв прочитає лекцію про Террі Пратчетта у Києві