Електронна бібліотека/Проза
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
крадеться, підглядає, таємно добуває щось… І тим паче главою цілої банди таких от неприємних типів!
Тут мені ще раз здалося, нiбито дарк читає чужі думки, тому що він сказав:
— Заспокойтеся, Деміне, ви неодмінно впораєтеся. Насправді вам не доведеться вдаватися до якихось особливих дій, що виходять за межі звичних для вас уявлень. Просто ви одержуватимете цікаву для нас інформацію від «сотників» і передаватимете безпосередньо нам, а також координуватимете дії «сотників», керуватимете ними i через них — іншими агентами. Чи не правда, нічого незвичайного? Отже, облиште сумніви, Деміне.
Господи, я й не збирався тепер сумніватися! Погоджуючись на співробітництво, я брав у свої руки кінці всіх переплетінь агентурної мережі. Це означало, що за моєї допомоги їх би одержала і контррозвідка. Та тут гріх був не погодитись!
Що ж до вбивства людей, довічного заслання і постійних докорів сумлiння… Так, ясна річ, я дуже моральна й релігійна людина… Але тої миті я бачив перед собою Сплінта, який твердив: «Я пишався би тобою!» Отже виходило, що я свідомо жертвував собою заради спасіння людства в цілому! Мені імпонувало навіть, що моя роль деякою мірою скидатиметься на діяння Самого Христа: я свідомо передам себе до рук правосуддя, свідомо зазнаю розп'яття на хресті справедливої громадської думки… мене шельмуватимуть, обпльовуватимуть і принижуватимуть, мене неодмiнно відправлять на довічне заслання. Справедливо засудять — але в той же час зовсім несправедливо! Тому що я врятую всіх!!! I ніхто цього не оцінить…
Так, нiхто. Окрім мого хлопчика. Він єдиний скаже, як і розіп'ятий разом із Христом розбійник: «Так, тату, ти вiрно вчинив. І я тобою пишаюся».
Сльози розчулення й самолюбування забриніли в моїх очах, і я пробелькотів:
— Не збираюся навіть сумніватися ні в чому. Кажіть, які кораблі я маю знищувати.
Дарк підвівся і почав ходити передi мною.
— Так от, кожен рядовий інформатор, якого ми вербуємо, повинен підірвати по одному невеликому невійськовому кораблю. Чим вищий щабель в агентурній мережі він посідатиме, тим більшу кількість співвітчизників має вбити. Це зрозуміло: відповідальності більше. Ви ж, як особа найвідповідальніша, повинні знищити… — дарк трохи зволікав, — скажімо, десять великих транспортів.
Це означало життя п'яти, а то й п'ятнадцяти тисяч осiб! На мить у мене перехопило подих, проте відступати було вже пізно. Я добре розумів: якщо відмовлюсь тепер, мене навіть на копальні не відправлять, а вб'ють одразу ж, на місці. Дуже багато було вже сказано.
— Згоден, — якнайбадьоріше пiдтвердив я.
— Спробували б ви не погодитись, — з крижаною посмішкою сказав дарк і, присунувши диктофон якнайближче, повiв далi: — Вас перехопили по дорозі на сьому Альдебарана. Завтра тим же маршрутом має прослідувати «Ґолден Глорія». Цілком гiдний початок. Отже, повторюйте за мною: «Я, Демін Валявський, згоден знищити пасажирський транспорт «Ґолден Глорія», рейс двадцять сім-сорок, Альдебаран-сім…»
3
Вже не знаю, як вистачило в мене мужності й сил повторити за дарком рейс і назву корабля, маршрут, дату та час його слідування. Затим мене нарешті відстібнули від стільця-«трясучки», напоїли водою, додавши якоїсь тонізуючої гидоти, провели до кімнатки з глухими, без усіляких отворів, вікон і продуховин стінами, зате з ліжком, нормальним м'яким ліжком (це були єдині меблі), пригасили світло й залишили на самоті.
Проте не можу сказати, аби я насправді залишився сам. Безумовно, iззовні за мною стежили. Але гіршим було інше: мене не полишали найстрашніші компаньйони-думки.
Боже, яким ідіотом я був! Навіщо тільки погодився прийняти пропозицію дарка! Бо завтра на «Ґолден Глорії», рейс двадцять сім-сорок, на сьому Альдебарана мала прибути моя сім'я!!! Паола і діти…
Так ми спланували заздалегідь. Я летів першим у ролі пасажира на невеликій «вантажівці», дізнавався, що і як на новій планеті, наймав тимчасове житло і взагалі готував зустріч. Вони прибували на заздалегiдь приготовлене місце з усіма зручностями, тому що «Ґолден Глорія» — це комфортабельний лайнер на тисячу чотириста п'ятдесят осiб, плюс напівсотенний екіпаж.
І ось четверо з півтори тисячі — мої! Найдорожчі мені люди, заради яких я ладен був у вогонь і в воду, заради яких жив двадцять років із сорока. Паола, в очах котрої я тільки й міг читати… Мук і крихітка Дорі… Сплінт з його найбезглуздішою гордістю за такого нiкчемного батька…
Я всю ніч гасав по кімнатці, немов загнаний звір, ревів, брутально лаявся, вищав, плювався, бився головою об стіни, які виявилися такими ж м'якими, як ліжко, шукав на голих стінах хоч будь-який цвях чи гачок, щоб розірвати одяг на паски, зв'язати мотузяний зашморг і здійснити страшний гріх самогубства… Тому що такий вчинок все ж кращий за знищення півтори тисячі осiб взагалі і власної сім'ї зокрема!
А також цілком безглуздий: адже зі мною чи без мене, проте дарки так чи iнакше нападуть завтра на «Ґолден Глорію». Й зашморг навкруг моєї шиї нічого принципово не змінить.
Потім я у знемозі
Останні події
- 28.11.2024|14:49Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
- 27.11.2024|12:11"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії