Електронна бібліотека/Проза

чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
Завантажити
« 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 »

крадеться, підглядає, таємно добуває щось… І тим паче главою цілої банди таких от неприємних типів!
Тут мені ще раз здалося, нiбито дарк читає чужі думки, тому що він сказав:
— Заспокойтеся, Деміне, ви неодмінно впораєтеся. Насправді вам не доведеться вдаватися до якихось особливих дій, що виходять за межі звичних для вас уявлень. Просто ви одержуватимете цікаву для нас інформацію від «сотників» і передаватимете безпосередньо нам, а також координуватимете дії «сотників», керуватимете ними i через них — іншими агентами. Чи не правда, нічого незвичайного? Отже, облиште сумніви, Деміне.
Господи, я й не збирався тепер сумніватися! Погоджуючись на співробітництво, я брав у свої руки кінці всіх переплетінь агентурної мережі. Це означало, що за моєї допомоги їх би одержала і контррозвідка. Та тут гріх був не погодитись!
Що ж до вбивства людей, довічного заслання і постійних докорів сумлiння… Так, ясна річ, я дуже моральна й релігійна людина… Але тої миті я бачив перед собою Сплінта, який твердив: «Я пишався би тобою!» Отже виходило, що я свідомо жертвував собою заради спасіння людства в цілому! Мені імпонувало навіть, що моя роль деякою мірою скидатиметься на діяння Самого Христа: я свідомо передам себе до рук правосуддя, свідомо зазнаю розп'яття на хресті справедливої громадської думки… мене шельмуватимуть, обпльовуватимуть і принижуватимуть, мене неодмiнно відправлять на довічне заслання. Справедливо засудять — але в той же час зовсім несправедливо! Тому що я врятую всіх!!! I ніхто цього не оцінить…
Так, нiхто. Окрім мого хлопчика. Він єдиний скаже, як і розіп'ятий разом із Христом розбійник: «Так, тату, ти вiрно вчинив. І я тобою пишаюся».
Сльози розчулення й самолюбування забриніли в моїх очах, і я пробелькотів:
— Не збираюся навіть сумніватися ні в чому. Кажіть, які кораблі я маю знищувати.
Дарк підвівся і почав ходити передi мною.
— Так от, кожен рядовий інформатор, якого ми вербуємо, повинен підірвати по одному невеликому невійськовому кораблю. Чим вищий щабель в агентурній мережі він посідатиме, тим більшу кількість співвітчизників має вбити. Це зрозуміло: відповідальності більше. Ви ж, як особа найвідповідальніша, повинні знищити… — дарк трохи зволікав, — скажімо, десять великих транспортів.
Це означало життя п'яти, а то й п'ятнадцяти тисяч осiб! На мить у мене перехопило подих, проте відступати було вже пізно. Я добре розумів: якщо відмовлюсь тепер, мене навіть на копальні не відправлять, а вб'ють одразу ж, на місці. Дуже багато було вже сказано.
— Згоден, — якнайбадьоріше пiдтвердив я.
— Спробували б ви не погодитись, — з крижаною посмішкою сказав дарк і, присунувши диктофон якнайближче, повiв далi: — Вас перехопили по дорозі на сьому Альдебарана. Завтра тим же маршрутом має прослідувати «Ґолден Глорія». Цілком гiдний початок. Отже, повторюйте за мною: «Я, Демін Валявський, згоден знищити пасажирський транспорт «Ґолден Глорія», рейс двадцять сім-сорок, Альдебаран-сім…»

3
Вже не знаю, як вистачило в мене мужності й сил повторити за дарком рейс і назву корабля, маршрут, дату та час його слідування. Затим мене нарешті відстібнули від стільця-«трясучки», напоїли водою, додавши якоїсь тонізуючої гидоти, провели до кімнатки з глухими, без усіляких отворів, вікон і продуховин стінами, зате з ліжком, нормальним м'яким ліжком (це були єдині меблі), пригасили світло й залишили на самоті.
Проте не можу сказати, аби я насправді залишився сам. Безумовно, iззовні за мною стежили. Але гіршим було інше: мене не полишали найстрашніші компаньйони-думки.
Боже, яким ідіотом я був! Навіщо тільки погодився прийняти пропозицію дарка! Бо завтра на «Ґолден Глорії», рейс двадцять сім-сорок, на сьому Альдебарана мала прибути моя сім'я!!! Паола і діти…
Так ми спланували заздалегідь. Я летів першим у ролі пасажира на невеликій «вантажівці», дізнавався, що і як на новій планеті, наймав тимчасове житло і взагалі готував зустріч. Вони прибували на заздалегiдь приготовлене місце з усіма зручностями, тому що «Ґолден Глорія» — це комфортабельний лайнер на тисячу чотириста п'ятдесят осiб, плюс напівсотенний екіпаж.
І ось четверо з півтори тисячі — мої! Найдорожчі мені люди, заради яких я ладен був у вогонь і в воду, заради яких жив двадцять років із сорока. Паола, в очах котрої я тільки й міг читати… Мук і крихітка Дорі… Сплінт з його найбезглуздішою гордістю за такого нiкчемного батька…
Я всю ніч гасав по кімнатці, немов загнаний звір, ревів, брутально лаявся, вищав, плювався, бився головою об стіни, які виявилися такими ж м'якими, як ліжко, шукав на голих стінах хоч будь-який цвях чи гачок, щоб розірвати одяг на паски, зв'язати мотузяний зашморг і здійснити страшний гріх самогубства… Тому що такий вчинок все ж кращий за знищення півтори тисячі осiб взагалі і власної сім'ї зокрема!
А також цілком безглуздий: адже зі мною чи без мене, проте дарки так чи iнакше нападуть завтра на «Ґолден Глорію». Й зашморг навкруг моєї шиї нічого принципово не змінить.
Потім я у знемозі

« 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 »

Останні події

30.03.2025|10:01
4 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
30.03.2025|09:50
У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
20.03.2025|10:47
В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
20.03.2025|10:25
Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
20.03.2025|10:21
100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
20.03.2025|10:19
Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
20.03.2025|10:06
«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
13.03.2025|13:31
У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
13.03.2025|13:27
Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
11.03.2025|11:35
Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку


Партнери