Затуманений день – ніби сірий поганий котяра: На нагострених пазурах сонця застигли шматки; Похолола лілея рожева, в Душі аромати пожару; Прочуття грозові під ногами збивають грудки   Тих надій, що не збудуться. В серці скляному Дикий іній гірський посолодшав на дьогті...

Ти — тiльки випадковий подорожнiй На запашнiм, заквiтчанiм шляху. Л.Могилянська I Вiдпочинеш i пiдеш знову. Що ж, заходь до мойого дому, Щоб вином моїм рубiновим Затопити дорожню втому. Гостре щастя, раптовним блиском Мою душу до дна пропалить: Не чужий ти, а свiй i близький, Це ж на...

Поезіє вседобра не мовчи через те що війна кричить, віршосяйні світи і всесвіти ваше небо не затулити, яке з тонких матерій в душі як вищість висотою з вічність, бо із метою всещастя ви – наступні всесвіття, і якби люди увірували у вірші добрі, і політика з економікою покладались...