Поважна мова врочистих вітрин. Уривчасто – скупі її аннали. «Ми жали хліб». «Ми вигадали млин». «Ми знали мідь». «Ми завжди воювали». «Мене забито в чесному бою, Поховано дбайливою сім’єю». Як не стояти так, як я стою В...

І. Мій смуток Смертний вирок цигарці. Очі дихають синню — Густо сиплеться звідти волошкова солона печаль. Я ламаю асфальту зволожену лінію, Я шепочу печалі: «Проклята, відчаль!» Ось проспект мого Смутку, вулиця імені Сорому. Несмаку диктатура зав´язала на серці вузла....

Цілий день в піднесенім настрої В штучних рухах на блідім обличчю Цілий день хтось плакав що не має зброї Не докличусь На Аскольд хочу вічно-далекий вічно-самотний Слухати зойки на диких щовбах …В штучних рухах на блідім обличчю… Чекай на мене — я покличу…...

Славна в Рюрика дружина, Всім далась вона взнаки, А Аскольд і Дір — найперші, Найславніші вояки.   Нудно їм сидіти дома Без походів, без боїв, І вони прохають князя, Щоб на волю їх пустив.   Князь подумав і дозволив. Попрощалися вони І з такими ж вояками Посідали на...

Спека не можна дихать Давить горло асфальт Все те ж стареньке лихо Охрим мій альт І я загубив упевненість Я загубив грунт Омагазинив свою зверненість І попрохав фініків фунт.

Морок. Ніч. І блисне сонце, Зникне сну кошмар. Почуваю, що не сон це, Що в мені — пожар. Викличу я співи серця, Оживуть кущі. Ранок. Вранці сміле скерцо Скине обручі. Сиві прадіди забуті В грудях встануть враз. Встануть безвістю закуті, Вже в останній раз. Співи матері, почуті В...

Козацька - розвага. Скрипить під пером, як під к... бомага, У череві - згага, І коропом лащиться смажений вірш. Всі руки - на сіні, Параша - в насінні, І звуки - не-зойки осінні, І - дуля злітає шаблюки скоріш. На стегнах зав`язки. Ах, рухнуть підв`язки З бедра у Аліни Сваровскі...

Я галактик ваших гривастих Не вивчав у екстазі німому. Я — невидимий головастик, Що живе у тобі самому. Я — живого частка єдина, Нас в тобі міліярди цілі. Я так само, як ти — Людина, Твій двійник у твоєму тілі. Ми не знаємо, що назовні, Ми кружляємо на електронах. Є у нас...

і кожна лінія рук перераховує назви вулиць люди з порожніми обличчями тіні з прозорими тілами і я наскрізь себе... повітря відчувається запахом згвалтованої цноти присмак здавлених легень очами крім ночі нічого сезон довгих шуб і ніг де вуха у муміях шапок у всіх психлікарнях амністія...