Завантажити

парткомів. А є дивовижна природа, чисті води і повітря. І пальми з липами тут ростуть поруч і прекрасно уживаються, і ніхто нікому не заважає. І океан, який ніколи не буває далеко. Я бачу його зі свого вікна. Великий командор Кук ходив по цих берегах.
І все якось склалося, і все наче у мене є.
Наче є.
Тільки нема тебе.
А все що сталося, то минуло, і дивишся за стільки років на все те вже не так, як колись. І пам’ятаєш лише найкраще. Я найчастіше згадую, як ми любили іти до перукарні удвох і стригтись разом. Ми виходили оновлені і гарні, і все було наше – Андріївський узвіз, і кава, і чарочка шартрезу, і тиняння на Подолі, і знайомі, і давай ще по одній, і як ти любила, щоб я прикурив одразу дві цигарки – одну собі, одну – тобі. І як ми дивились «Шукачі пригод», і як сльози струменіли по твоїх щоках, коли Летицію ховали в океані, і ти казала, що і сама хочеш, щоб так і тебе свого часу поховали. Ти казала, що не бажаєш ніякого лицемірного паломництва нащадків до твоїх кісток. І ти пахла парфумами «Сіккім». Ти взагалі любила усе французьке – і мову, і кіно, і музику. Це ти мене навчила любити Франсуазу Арді, Марі Ляфоре та Жерара Ленормана. Ти казала, що то був час, коли музика була музикою. Ти мріяла про Люксембургський сад, про Латинський квартал і про Монмартр.
Твоїми друзями були тільки художники і художниці. Ти знала всі майстерні, і що в них сьогодні буде.
- Принаймні, з ними не нудно, - запевняла ти. - І переночувати у них можна без питань. І на картини подивитись, і по душах побалакати, і себе показати. І вони люблять свічки запалювати, як і я. Тоді все виглядає інакше.
Ти любила позувати. Саме в майстерні у Максима я і стрівся з тобою вперше. Відтоді нас усі бачили тільки разом. Максим потім не раз сумував, що я вкрав у нього найкращу натуру. Твоя подруга Марина тільки усміхалась і через два тижні цинічно процідила:
- Дивовижна вірність.
А Максим не міг тут жити, і весь час мріяв знятися з якоря. За Кравчука він емігрував до Канади, і у перший день перебування в Торонто на нього накинувся якийсь обкурений наркоман із ножем. Максим вижив, але тепер до кінця своїх днів буде в інвалідному кріслі. А його брат Василь загинув у війську. То не була смерть героя. За прогули та веселу вдачу Василя вигнали з університету і він потрапив на службу в Чечні. Була у нього там місцева жінка, і незабаром прийшли до нього її брати і сказали, що тепер він має одружитись із нею. Це в плани Василя не входило, і за тиждень до кінця служби вони розрядили у Василя повну обойму з автомата. Справу тихо прикрили, за офіційним висновком то було необережне поводження зі зброєю. Батько Максима і Василя був канадський репатріант, завербований КДБ, очолював тут пропагандистську газетку, що розповсюджувалась за кордоном. Отаке коло карми.
- Ти смішний, - призналась ти потім. – Мені такі подобаються. А ще я знаю, що чоловікам найбільше подобається в жінці.
Я спитав: що? Але ти так ніколи і не відповіла. Ти усміхалась і казала, що розповіси тоді, коли станеш старенькою.
А ще ти любила липовий чай, липовий мед, липовий цвіт…
А я любив тебе. Тебе усі любили.
Господи, як я боявся. Як я боявся, що ти мені відмовиш, тому і не наважувався нічого сказати такого, що зазвичай чоловіки кажуть жінкам. Я тільки приносив тобі квіти, духмяний чай і булочки з маком. І діставав французькі платівки.
І одного дня ти мене спитала:
- А чому ти не одружуєшся зі мною?
І я відчув, що у мене на хвильку зупинилось серце.
Я скоро повертаюсь, квиток в кишені, монетку в океан не кинув.
Я хотів би повернутись до тебе.
Скажи мені добре слово.
У нас ще є час. Його вистачить на все.


11.

Невеличка південна країна


Сьогодні мені наснилася бурхлива ріка, що різко, на моїх очах, змінила напрям течії. Трохи тривожно. Куди ти зник?!..
. . .
Кицю, вибач. У мене виникли серйозні проблеми. Мушу негайно виїхати з України. Сподіваюся, у тебе все добре.
. . .
Де ти?!! Чому не відповідаєш на мої дзвінки? Якщо не можеш говорити, то хоч напиши, що сталося. Це пов’язано з тією статтею?! Я правильно зрозуміла?..
. . .
За мною стежать. Видали мене, будь ласка, зі списку своїх друзів на facebook та з контактів у Skype. Чим швидше, тим краще. А далі просто уважно стеж за всіма знаками.
. . .
Які знаки?! Де ти? Навіщо вимкнув телефон?
. . .
Пишу зі щойно створеної адреси. Потім поясню, в чому річ. Дуже тебе прошу, поки не пиши мені жодних есемесок. Мій телефон зараз вимкнений. А якщо точніше, у нього з’явився інший власник. У разі чого скидай повідомлення сюди. Тільки – нічого зайвого. Домовилися?
. . .
Як бачиш, я теж відкрила іншу скриньку, хоча сумніваюся, що це має якесь значення.
. . .
Сумую за тобою.
. . .
Уяви собі, на моєму

читати