Завантажити

Притча про


…масажистку


У санаторії для „спинальників“ була масажистка. Щодня вона приходила на роботу і м’яла, м’яла, м’яла покорчені поліартритом суглоби, перекривлені хребти та кволі ніжки прип’ятих до інвалідних візків пацієнтів.
Масажистка не любила хворих. Вона мріяла працювати в спортивній команді, мріяла відчувати під пальцями не напівмертву плоть недужих, а живі набучавілі м’язи, яким тісно під тугою здоровою шкірою. Щороку масажистку нагороджували нудними грамотами за гарну роботу, а вона мріяла отримати грамоту за участь у підготовці чемпіонів.
Якось до санаторію привезли спортсменку, яка впала на тренуванні з велосипеда й пошкодила хребет. Дужий організм потужно змагався з хворобою, велосипедистка швидко видужувала, до того ж масажистка вкладала в молоде треноване тіло всю свою вмілість. Вона відкрилася спортсменці у своїх мріях і та обіцяла поговорити з тренером… Скоро масажистка працювала вже в команді; вона була гарним фахівцем, її хвалили й вона була щаслива…
Команда вийшла до фіналу, в масажистки було багато роботи, аж ось одного дня до воріт спортивної бази привели хлопчика, який ледве переступав, недоладно спираючись на дві ковіньки. Недуга вразила суглоби його ніг, хлопчик лікувався в санаторії де його батькам порадили розшукати колишню масажистку закладу; гідної заміни їй так і не знайшли, а хлопчикові загрожувала ампутація ноги й фаховий масажист був йому конче необхідний. Масажистка відмовилася допомогти хлопчикові, принаймні до кінця фінальних змагань, вона справді не мала часу.
Вони стали чемпіонами, було багато квітів, шампанського та захоплених привітань. На радощах масажистка зателефонувала до подруги в санаторій і від неї дізналася, що сьогодні хлопчикові ампутували обидві ноги…
Масажистка залишила урочистості, склала речі, написала заяву на звільнення й поїхала в санаторій. На столику в її кімнаті на базі залишилася лежати красива грамота з подякою за участь у підготовці чемпіонів…






…сержанта


Сержант міліції одразу накинув оком на молоденьку продавщицю з кіоску, раніше там торгувала товста тітка, то сержант лише нагинався до віконечка, брав законну свою пачку сигарет і йшов, а це… Ні, тепер він не квапився: зазирне, пожартує, скоро й на пластяночку кави набиватися почав і нічого, запрошувала… Протискувався до напівтемного простору всередині торгової точки, чіплявся на вузенького дзиґлика в кутку, брав каву й заходився будувати далекосяжні плани…
Отут виходила турбанинка: аби здійснилися далекосяжні плани, даму варто було би пошанувати якщо не шампанським, то хоча б дешевим вином із паперової упаковки, таке якраз продавалося в кіоску, але біда була в тому, що сержант ніколи нічого в кіоску не купував… це було питання принципу…
Кожен міліціонер у відділку (неофіційно зрозуміло) опікувався „своїм“ кіоском, який беріг од негараздів епохи недорозвиненого капіталізму й отримував за те від хазяїна точки милі, хоча й не надто коштовні преференції у вигляді пачки сигарет або презервативів, пляшки мінералки та пакетика чіпсів. Купувати щось у „своєму“ кіоску вважалося граничною зневагою до неписаних принципів, власне, вчинком неприпустимим.
Звісно, вино можна купити в іншому кіоску, ? міркував сержант, ? але як це виглядатиме в очах продавщиці? Правильно, по ідіотському, дівчина зразу поцікавиться, чого не купив у неї? Можна взяти безкоштовно, дасть ? куди вона подінеться, але це вже взагалі… зваблювати даму за її рахунок… Погони сержанта на плечах зовсім не означають, що власник тих пліч ? негідник… ні, він просто шанувальник традицій… Можна таки спустошитися й на шампанське, шампанське в кіоску не продавалося й це знімало всі проблеми, але довбонуло ж йому, телепню, в макітру прозондувати попередньо ґрунт, наче не міг улаштувати обраниці сюрприз! Зачувши про ймовірність романтичного вечора під шампанське не надто романтична діва тут таки заявила, що від шампанського в неї буркотить у животі!
Схоже, доведеться таки переступити традицію, ? краявся сержант. ? А що, невмолима доля не залишає йому вибору! Купить у продавщиці те трикляте вино… ніхто не взнає… А раптом вона здивується, а раптом пирхне єхидно йому в обличчя: „Та що це ви, товаришу сержанте!..” А раптом вибазікає котрійсь із колежанок-продавщиць із інших кіосків… Та певно вибазікає, така сенсація! А ті поділяться новиною зі своїми „патронами“ з відділку…
Сержант гостював у напівтемному закапелку „свого“ кіоску, пив дармову каву й не знав, що робити… А якось, звично зазирнувши до знайомого віконечка, почув, що впустити дівчина його не може, бо дзиґлик у тісному куті торгової точки зайнятий. На підтвердження її слів до ошелешеного сержанта визирнула з надр кіоску іронічно-нахабна мармиза,

читати