Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити
« 1 2 3 4 5 6 »

метушні, але скоренько знімайте його та заносьте до прохолодного місця, аби бджола заспокоїлась, а тоді, надвечір уже, й у вулик… Щоб не так було, як у наших пасічників: їлися поки рій не злетів, тільки хвоста й показав…
Та не заважайте роботящому працювати…





…білетерку


Це було за радянських часів. Білетерка (а заодно й прибиральниця) районного кінотеатру нічого на світі не любила так, як індійське кіно. Чергового нового фільму вона чекала мов незрівнянного свята. І не лише вона: перед кожним сеансом усі до одного місця в залі було зайнято й незліченні далекі (близьких білетерка не мала, жила самотиною) родичі, добре-, мало-, а то й зовсім незнайомі люди жалісно благали білетерку пропустити їх постояти хоча б у куточку (деякі соромливо ховали за спинами домашні стільчики) й добросерда завжди всіх пропускала, щойно в залі погасне світло.
З того білетерка мала неприємності. Через п’ять хвилин після початку сеансу директор кіномережі заходив до зали, виявляв безбілетників і суворо вичитував білетерку. „Вони ж так просяться! ? виправдовувалась білетерка. ? Ну як не пустиш людей на таке диво!“ Хитруючи, вона почала пускати спраглих за дивом до зали через десять хвилин після початку фільму, а коли керівництво розкусило й цей маневр білетерки, то через п’ятнадцять. Щасливі глядачі в залі встигали вже зазвичай до цієї пори просльозитися, але головні події були ще попереду…
Таке не могло тривати нескінченно ? директор кіномережі викликав білетерку в кабінет, оголосив догану з записом у трудовій книжці й попередив, що якщо вона ще хоч раз пропустить до зали хоча б одного безбілетного глядача, то її буде звільнено по статті й заборонено приходити в кіно навіть із придбаним у касі продовгуватим синеньким квитком за двадцять або сорок копійок.
Білетерка злякалася. Вона не уявляла себе без індійського кіно й кілька сеансів далекі родичі та добре-, мало-, й зовсім незнайомі їй шанувальники казки залишали кінотеатр значно раніше, аніж перш розраховували. Білетерка чулася винуватою й погано спала вночі.
Того разу до району привезли розкішний двосерійний кольоровий індійський фільм, який встиг уже прогриміти в столицях і на який з нетерпінням очікували. Всі квитки було розпродано вмить, усі до єдиного місця в залі було зайнято, далекі родичі та різні знайомі з відчайдушною надією дивилися на білетерку, наче вона була не білетеркою районного кінотеатру, а Святим Петром при воротах Едему. Білетерка не витримала…
Наступного дня директор підписав наказ про звільнення. Білетерка (заодно вона працювала й прибиральницею) востаннє повимітала й помила підлогу в глядацькій залі, у вестибулі, в касі та в кабінетах на другому поверсі, прийшла додому й покінчила з життям самогубством…






…асенізатора


Асенізатора в містечку не любили тільки тому, що він був асенізатором. Асенізатором же асенізатор працював ціле життя. Трудовий стаж добував у районному комунгоспі, а коли вийшов на пенсію то викупив за залишковою вартістю такого ж пенсійного віку свою автівку й продовжував собі працювати асенізатором у містечку за місцем проживання.
Це був хороший чоловік, совісний і порядний, завжди вчасно відкачував стічні ями, міркувався з сусідами, не вживав спиртного. Він не міг дозволити собі чарку, бо не знати, коли надійде виклик на відкачування наступної стічної ями й він завжди мусів бути напоготові. Асенізатор приїздив за викликом швидше за швидку допомогу з району й навіть швидше, аніж пожежні. Бо мешкав тут-таки, в містечку, був совісним і відповідальним.
Та однаково його ніхто не любив. Бо він був асенізатором, від нього та від його автівки (гімновозки ? казали в містечку) негарно пахло й узагалі… любити асенізатора… Його не любили настільки, що часто забували навіть покликати на весілля, хоча на весілля в містечку кликали всіх, бо містечко було невеликим.
Але коли найрідніший кум асенізатора забув покликати його на весілля дочки, всі в містечку відчули, що це вже надміру. І асенізатор відчув. І обурився так, що не виїхав навіть на черговий виклик. Та й кум зрозумів, що припустився нечемності, що це справді занадто: не запросити кума на весілля дочки тільки через те, що той асенізатор, і пішов до кума асенізатора додому вибачатися, але кума вдома не застав… і зітхнув тихцем із полегшенням.
Весілля бурувало. Всі обов’язкові страви було вже подано, туфельку в нареченої вкрадено, ворітну парубками випито… боярин тулив до свіжого синця під оком солоного огірка, головний сват розказував у мікрофон анекдоти…
Аж раптом на майданчик, де перехмелені гості вибивали зі зволоженого асфальту польку, поволі вкотилося щось, у чому танцювальники не одразу, але впізнали автівку асенізатора. Впізнали не зразу, бо гімновозка була

« 1 2 3 4 5 6 »

Останні події

11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus


Партнери