Завантажити

рясно орнаментована цілими оберемками квітів. З кабінки сплигнув асенізатор, сьогодні він був у бездоганно випрасуваному костюмі з вишневою краваткою на сорочці та суворим виразом на обличчі… Мовчки він відщебнув шланг, направив його в гущу спантеличених гостей і натиснув на важіль… У натовпі заверещали, всі кинулися врозтіч, а даремно… з товстого, загрозливого вигляду, шланга осипало переляканих танцівників потужним струменем конфетті…
Образившись на кума, асенізатор поїхав до великого міста де орендував установку, яку використовували на святах, прилаштував агрегат на своїй автівці й замаскував квітами…







…космонавта


Крізь ілюмінатор він милувався Землею: яка ж вона прекрасна, блакитна планета, колиска людства, яка тендітна та беззахисна! Як же ж повинні любити земляни свій спільний дім, жити в злагоді з планетою та між собою! Це розумієш лише поглянувши на Землю звідси… І чого не вистачає їм, нерозумним? От у нас, на міжнародній станції, працюють представники різних країн, а на борту мир і злагода, всі дружньо підтримують одне одного. Нещодавно ось космонавту-біологу повідомили, що в нього народилася донька, то це було свято для всього екіпажу. Скоро біолога замінять і він побачить нарешті донечку, чекає-не дочекається!
Повідомлення з центру керування польотами збентежило: дослідник, який мав замінити біолога, захворів, замість нього прилетить інший, невідомий екіпажеві станції. Космонавт, який полюбляв милуватися Землею крізь ілюмінатор, дратувався: перш ніж відрядити на орбіту, їх довго готують, зокрема перевіряють на психологічну сумісність, а цей, новий… хтозна який… А раптом він виявиться паливодою, а раптом у нього смердітиме з рота, або ще гірше ? раптом він любить слухати голосний реп! Боже, тільки не це! Добре їм на Землі ? можна вийти в іншу кімнату, можна вийти надвір, а тут, у цій демонській бляшанці з-під повидла, куди вийдеш! Паскуди, посиділи б тут самі, а тоді приймали ідіотські рішення!
Наступне повідомлення розлютило космонавта ще більше: оскільки новий дослідник не пройшов перевірки на психологічну сумісність із екіпажем, то вирішено його не відправляти, а діждатися поки видужає основний. Доведеться трохи почекати. „Мерзота! ? нетямився космонавт. ? У людини народилася донька, людина дні, та де ? години рахувала до зустрічі з рідними й раптом… Трохи почекати… Знаємо ми це „трохи…“ Сидять там собі у теплі та в добрі біля жінок, біля дітей, біля полюбовниць… пиво жлуктять після роботи… Чому не пильнували за дослідником, аби той не зліг? Крутишся тут, у цьому літаючому порохотязі й нікому нема до тебе ніякого діла!.. Про перших космонавтів дбали, з них порошинки здимали, а зараз… повбивав би паскуд! Оце якби теліпалася при станції така-сяка атомна бомба, а краще дві… з якою насолодою спустив би їх на голови тієї розгодованої мерзоти!..







…куховарку


Замолоду вона кухарювала на тракторній бригаді. Вдатно, її страви хвалили, бувало сам голова заїжджав бобиком пообідати в куховарки, а механізатори в полі й миски свої бляшані вилизували; ще довго було до обіду, а вони вже виглядали, чи не деренчить від села ґрунтівкою старенька розхитана „хазяйка“ з оцинкованою скринею в кузові.
Але настав час і куховарню закрили ? нерентабельно. Механізаторів на бригаді поменшало, якось непомітно всі вони разом зістаріли й обідали тепер, мовчки розгортаючи просякнутими солідолом руками кожен холодного домашнього свого сидора.
Куховарці, що разом із роботою залишила на бригаді й молодість, місця в райспоживспілківській їдальні не знайшлось і вона почала ходити готувати по весіллях. Напиналося в подвір’ї, або в садку чергового заклопотаного дядька велетенське шатро, завозились, або на місці виготовлялися довгелецькі столи та лави, приходила куховарка, виділяли їй у підмогу кілька проворних молодиць і починалося дійство. Жоден шеф-кухар найпрестижнішого ресторану не мав ніколи такого відповідального завдання, як вона. Кожна з найвигадливіших страв мала бути зготованою вчасно, всього повинно було вистачити, все мусіло бути смачним і свіжим. І все на тимчасових кухоньках, на дровах, на хитких столиках, де завжди не вистачало місця, на колінах… Особливо вдавався куховарці капусняк. Її капусняк був неперевершеним.
Та знову змінилися часи й селяни почали гуляти весілля в тій таки райспоживспілківській їдальні. Це було значно зручніше й цивілізованіше, ніж напинати важке шатро, толочити траву та вкопувати в землю ніжки довгелецьких столів. І персонал їдальні мав роботу. Куховарку туди не кликали й вона знайшла себе, готуючи на похоронах.
Робота куховарки на похороні значно відрізняється від роботи на весіллі: перелік страв на похороні суворо визначений і куховарка мала змогу

читати