Завантажити

поправив кобуру парабелума і кинувсь назустріч дружині. Привітний голубий погляд так само чисто війнув, як в давні літа. Тільки в куточках очей та під очима уже виткалося тонке плетиво зморщок, в густому пасмі волосся де-не-де сріблилось павутиння та різкіше окреслились лінії біля рота.
— Прибув, Дмитре мій! — задихаючись, поцілувала його й Андрія. Потім витерла очі хустиною, осміхнулася і ще раз припала устами до Андрія і до Дмитра.
— Тату, покинь! — сміючись, закричала Ольга, коли віт підняв її аж до гілля розлогої липи.
— От і не покину! — гойднув дочку вліво, вправо, а потім, розчервонілу і радісну, обережно опустив на землю. — Ростеш нівроку. Видно, партизанський хліб у користь пішов!
— А ви ж думали! Не тільки вам пішов у користь, а й нам усім... Андрію, це правда, що тебе ще й партизанською срібною медаллю нагородили?
— Правда.
— Це коло тебе мені буде боязко навіть сісти.
— Авжеж, боязко. Як почнеш витребеньками сипати, то перепаде, — жартівливо замахнувся рукою на сестру.
— Ой, не буду! — так само жартома одхилилась од брата і пішла поруч з ним попереду батьків.
— Що тепер будеш робити, Дмитре?
— Завтра ж починаємо господарювати з Григорієм у колгоспі.
— Хоч би відпочив трохи... Можна було б за три роки.
— Ні, не можна. Давали на місяць відпустку — відмовився.
— Чому? — здивовано поглянула на чоловіка, а той, поволі ідучи по протряхлій, іще податливій землі, розважно почав розповідати:
— Роботи стільки тепер, що гріх забути про це. Ще фронт жде нашої підмоги... А потім, коли почну спочивати, — захворію. За цей час у напрузі тримав себе. А чуть попущу попруги — з ніг слабість звалить. Так, щоб не хворіти, треба зразу десятим потом омити себе, простуду розігріти, розігнати... Он які діла. Ну, а ти ж як? — подивився примруженим ласкавим поглядом на дружину.
— Я? — притиснулася ближче до чоловіка. — Радію, печалюсь і знов радію — усе разом напливає, Дмитре, — усміхнулась, зітхнула і знов усміхнулась.
За деревами коливались обриси обвугленого села, чорни ми озерцями плямились руїни дворів. Та, одначе, десь у долинці бриніла дівоча пісня, а з другого боку рівномірним цокотом відповідала сокира і м'яко шерехтіла поздовжня пила по деревині.
І шумів весняним шумом широкий шлях, велично і легко здіймаючись над притихлим перед пробудженням безмежним привіллям.
 
Кінець.
 
1 Кам'янець-Подільської області
2 Тепер Майдан Курилівський, Літинського району. Вінницької області.
3 Бур'ян.
4 Блузка.
5 Передня частина човна.
6 Притулку.
7 Добрий вечір, друже!
8 Добрий вечір, брате!
9 Оставайся здоровий, брате.
10 Привіт Іляні.
11 Яка диявольська робота!
12 Тризубцем.
13 Гестапо.
14 Усі іменники в оголошеннях друкувалися за німецьким правописом з великої літери.
15 Ми кинули воювати (по-мадьярськи).
16 Наймит.
17 Мадьярські партизани!
---------------

------------------------------------------------------------

---------------

------------------------------------------------------------

читати