
Електронна бібліотека/Проза
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
Він відтягався донизу, колись ця вага була для Христини приємною, бо то був заробіток. Тепер то була мука. Підсліпуватий вечір огортав гори, в селі почали світити лампи, а вони ще блукали на верхів’ях. Напарниця, чеченка Таня, якій лазити по горах було природно, як дихати, видряпалася на самий вершечок гострого гребеня. Христина хотіла було зачекати її, але та крикнула:
- Иди сюда, здесь быстрее наберем! Уйма каштанов, за пять минут будем собираться домой!
Христина влізла за нею. Жінки миттю набрали черезплічники доверху й обережно почали спускатися вниз. Христина жодного разу не пожалілася на біль напарниці, і та, нічого не зауваживши, безтурботно йшла попереду. Аж коли перестала чути шурхіт за плечима, обернулася назад.
- Кристина, ты где? Я тебя не вижу!
Їй відповів стогін. Христя навколішках стояла на самому краю урвища і трималася за груди. Вона сповзала на землю, втрачаючи свідомість. А потім умлівіч важкий черезплічник переважив легке тіло Христини, і її не стало.
Таня, кинувши ношу, як могла швидко збігла вниз, між камені й рідку пінієву поросль.
Через два дні Орися мала важку півгодинну розмову з сільським головою, а осиротіла родина дочекалася з наступним бусом важкої передачі. У малому пакунку лежав стриманий лист чужою рукою, де обіцялося приїхати на Різдво з заощадженими грошима покійної.
Останні події
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі