Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

отак. А на четвертий челядники розшукали його в стійбищі і зважились потурбувати там, де не велено турбувати.
— Не гнівайсь, Ясноликий, — сказали, — маємо втішяі вісті: ті, що пішли з Ателем, погромили склавинів, шлють тобі перший і, сподіваються, не останній полон.
— Де він?
— На путі до стійбища, достойний.
— Хто доправив?
— Терхан Сумбат. — Кличте до мене. — Він далеко звідси, з обозом. Про полон прийшли й сказали його нарочиті.
За цим разом не виїздив далеко за стійбище. Вихопився ва поданого йому огира й споглядав за тлумиськом, що Врибувало й прибувало на луки при стійбищі. Коли ж комоням, що йшли попереду, заледве стало місця на луках, а череди корів, отари овець гнали та й гнали мимо наметів у поле, що лежало по другий бік стійбища, каган немовби прояснів на виду і очі палали не тим, що звикли бачити, вогнем. Пізніше, як над'їхали врешті-решт хури із скарбами, а купно з хурами — й ті, що супроводжували .скарби, коли стали перед ним та доповіли, яка січа була у Фракії з сплавинами, який полон дістався турмам аварським ио січі, — Баян і зовсім ожвавився, сказав, що має бажання ироїхатись понад хурами й заглянути в хури. Був вдоволений, споглядаючи дбайливо прикриті від негоди паволоки та єдваби, вина монастирські. Коли ж дійшло ; до золота з церков, солід із скітниць, а надто до дорогоцінностей людських, запідозрив щось і виважив терхана, що був такий догідливий, не обіцяючим прихильності зором.
— Яким було повеління хакан-бега?
— Доставити усе цілим і неушкодженим.
— І ти доставив?
— А то ж як. Ночі не спав, достойний, вдень не дозволяв собі розслабитися, аби не прогаяти чогось. Слав наперед, як і навсібіч слав, сотні і вимагав від сотенних, аби були пильні, вчасно виявили і вчасно попередили, коли нагледять тих, що можуть посягнути на скарб цей, усім нам належний.
— То чому ж сам запустив руку в цей скарб? Сумбат сторопів і примітне вибілився на виду.
— Достойний, — спромігся врешті на слово. — Моє сумління не дозволяє мені чути таке.
— Що, неправду кажу? Хто, крім тебе, був в одвіті аа скарб?
Терхан назвав сотенного, кількох воїв.
— Постав їх перед мене.
Вони були не десь там — поруч, тож і постати не забарилися.
— Обшукати, — повелів вірним, які завжди і скрізь супроводжували його.
Ті одразу w взялися за діло. Накинулись по три на одного, вивертали кишені, обмацували калансуви, примушували роззутись і показати чадиги.
Знайшли у трьох, і знайшли не абищиці — зашите в одяг чи калансуву дорогоцінне каміння.
— В інших теж повинно бути, — не вдовольнився каган, — шукайте далі. У сідлах, у гривах кінських, ба навіть у хвостах шукайте, вони не поодинці брали — гуртом, тож і ділили на гурт.
Він ніколи не помилявся, їхній мудрий і всевидющий каган, не помилився й за цим разом. Сотенний надійно й зовні таки непомітно приховав брош із дорогоцінним камінням у кінськім хвості, персня з каменем-рубіном — у гриві, інші поклалися на те, що ніхто не стане нишпорити, а тим паче пороти й шукати їхні цінності в сідлі чи попоні.
— Вилаштуй турму свою, — повелів каган геть приголомшеному тим, що діється, Сумбатові. — І постав перед нею цих татей. А ви, — обернувся до охорони, — кличте люд аварський. Суд буде, привселюдний.
Тих, що виконували волю Баяна, було та й було. Тож і люд не забарився об'явитися. Турма ж як стала, так і стояла оніміло. Вої бачили-бо і знали, в чому звинувачують тик, що їх вивели наперед без мечів та луків, без окраси у вбранні всякого — калансуви. А коли знали, чим могли відповісти на старання каганові, окрім мовчазного перепудження? Далебі, немало було таких, як ті, що їх мають судити. Чи не затим ішли в похід, щоб придбати щось? Чим доведуть тепер, що придбали у ромеїв, а не поцупили з обозу?
— Вої мої! — почули нараз і стали ще німотніші, аніж досі. — Я посилав вас на велике, благословенне Небом діло — помститися склавинам за ту ганьбу, що вони дозволили собі, не скоряючись нам і тим порочачи ім'я наше, а разом з тим стати в поміч імператорові, котрий платить нам за неї солідами і платить ось уже стільки літ справно. Ви і ваші побратими чесно виконали свою повинність: у першій же січі завдали супостатові нашому відчутного удару й заволоділи полоном його, що став по праву набутком усіх аварів. Хвалю за те і воздаю вам даньї — Каган вклонився, а вже по тому сказав, зібравшись із мислями. — Однак не можу не висловити тут і осмути серця свого. Бо знайшлися серед вас і одступники, таті ненаситні, котрі забули про повинність, як і про покон: добуте всіма належить усім. Забули й посягнули на ваше, вої, і на ваше, — обернувся в бік натовпу, — людове. Хочете бачити їх? Глядіть! — показав нагаєм. — Хочете знати, якої ганьби доскочили і яким брудом обкаляли нас із вами? Аби знали і впевнилися, покажу.
Він обернувся до вірних, і вірні по одному позирку Ясноликого збагнули, що і як мають вчинити: вивели на видне місце — перед люд і перед турму — комоней, що належали донедавна підсудним, і показали, де ховали вони

Останні події

14.07.2025|09:21
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери