
Електронна бібліотека/Проза
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
не всім, схожий на Баяна. Одне, знає: оскільки Ясноликий велить діяти так, значить, так треба, а друге, розкинув по тій першій миті мислями і впевнився: там теж буде що і буде в кого брати. Склавини он як часто гостюють у ромеїв, е там і комоні, і тучні стада худоби, є й паволока, соліди по закамарках. А він уміє витрушувати із смертних зізнання, від нього не приховають аніяких скарбів.
Як тільки Апсих перейшов Тису й угледів перед собою перші склавипські поселення, одразу й дав знати, хто йде. Запалали халупи, завалували пси, ревла кинута напризволяще чи підібрана вже чужинцями й гнана силоміць худоба. Волали про иоміч і люди, надто ті з них, що спіймались на аркан і не могли втямити з несподіванки, що то за страхіття, звідки воно впало на їхні голови.
Та ба, що далі проникав Баянів улюбленець у землю їхню, то відчутніше остуджувалося серце: йому ніхто не ставав на путі з мечем чи сулицею, одначе й по оседках склавинських не було вже ані самих склавинів, ані їхніх скарбів. Ховалися по плавнях, втікали до лісу, а може, й у гори. Ті, що ближче були до них, напевне, в гори, бо як не рискали його вої, де не шукали, відшукати не могли. Худоба траплялася ще вряди-годи (і отарами, і поодинці), з склавинів же хіба що старе луб'я, ті, хто не годен був утікати чи не мав до того охоти.
— Де люд ваш? — питались ошкірено.
— Утік, молодче.
— Куди?
— Звідки мені знати? Сіли, хто міг сісти, на комоней та й подалися, а куди, спитай у вітру, може, він знає.
Що візьмеш з такого? Спершу гнівались і били до смерті нагаями, далі й гніватись уже не могли. Єдине, що лишалося, — сподіватися: так довго тривати не може, десь та настигнуть втікачів. А настигали лише стада корів, отари овець, — те, що не могло прискорити ходу і йти купно з комопними склавинами.
— Негайно перетніть їм путі, — повелів терханам. — Виділіть сотні вииідпиків на бистроногих комопях, хай вийдуть прискорено до самих гір і відріжуть від них усіх склавиїїів, іцо по встигли сховатися в горах.
Терхаші угледіли в тім неабияку мудрість свого привідці і поспішили зробити ііого повеління ділом.
— Будьте обачні, — казали сотенним. — Скачіть бистро, одначе так, щоб менше вас виділи. Хай це буде для склавинів несподіванкою, коли зблизяться з горами. Ваша мета — посіяти страх і примусити склавинів полишити все, що ведуть і несуть із собою.
Та ба, несподіванка упала на голови обрів. Ті, що повернулися перегодом, повідали: ви'іти вопи вийшли до гір і путі склавипам, що гіраиилися туди, перекрили, та ненадовго. lie лише вони, авари, були обачні й правилися спритно, склавипп теж не дрімали. Вистежили їх, влучили зручну пагоду — тоді, як перепочивали, дожидаючись втікачів, та й накрили сонних, а вже з сонпими упорались блискаЕичію. Jhiiuc ткм, що прибули оце сказати про біду, й пощастило вислизнути з обіймів видимої смерті.
Апсих лютував: це його, доблесного і паіікмітливішого з усіх кмітливих, обвели довкола пальця? Коли ж підійшов до гір та впевнився: ніяких заслонів немає там, і зовсім занепав духом. Як же бути далі? У горах він і поготів не відшукає втікачів. А його турми відшукають і, чого доброго, переріжуть одну по одній. В усякім разі, з гір він товару склавипського не прижене і скарбів теж не винесе. Лишається одне: стати табором і рискати сірим вовком по долині, вишукувати тих, що поховалися. Не всі ж вони встигли відійти у гори. Заприсягайся може, не всі.
Зате до Ателя Небо було щедрим. Уже перша зустріч із склавинами не вимагала великих потуг, а принесла більше, ніж можна було сподіватися. Турми налетіли на тих, що супроводжували полон, мовби круки на здобич, і в змиг ока затопили їх своєю силою. Коли ж стих їхпій галас і вгомонилась круговерть, що її іменують січею, Атель і всі, хто був з Ателем, не втримались, аби не піднести очі до Неба і не воздати належне Небу: ті, що були нещодавно володарями скарбів і лежали тепер повержені, лишили на фракійських долах обоз у кілька сот начинених добром і старанно прикритих веретами возів, табуни об'їжджених комоней, череди корів і отари овець, що, либонь, не підлягали й обчисленню. А ще був люд ромейський — той, що його взяли на меч і сулицю в січах, і той, що нахапали по городах і селищах.
— Авари! — волали найбільш розчулені. — Небо з нами! Небо за нас!
“А так, — гадав собі, чуючи ті волання, хакан-бег Атель. — Воно відтоді з нами, відколи послало нам ясноликого і дальцозорого привідцю — Баяна”.
Лічити те, що взяли ратною силою в склавинів, не було потреби. Була потреба приберегти його, аби не розхапали жадаючі поживитися першою поживою турми.
— З склавинів лишився хтось живий?
— Ані одного, привідцю.
— Знайдіть такого, котрий знає, що лежить на возах, серед звільнених ромеїв.
Його недовго шукали — сам назвався. І з речницеюроз'ясненням не забаривсь.
— Це паволока із гінекеї города нашого, — ходив між возів і показував. — Це те, що нахапали таті по людських оселях. А цс вина з погребів епарха, :з припасів монастирських, цс яства всякі, а це ось
Останні події
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
- 18.08.2025|19:27Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
- 18.08.2025|19:05У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
- 18.08.2025|18:56Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
- 18.08.2025|18:51На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»