
Електронна бібліотека/Проза
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
не всім, схожий на Баяна. Одне, знає: оскільки Ясноликий велить діяти так, значить, так треба, а друге, розкинув по тій першій миті мислями і впевнився: там теж буде що і буде в кого брати. Склавини он як часто гостюють у ромеїв, е там і комоні, і тучні стада худоби, є й паволока, соліди по закамарках. А він уміє витрушувати із смертних зізнання, від нього не приховають аніяких скарбів.
Як тільки Апсих перейшов Тису й угледів перед собою перші склавипські поселення, одразу й дав знати, хто йде. Запалали халупи, завалували пси, ревла кинута напризволяще чи підібрана вже чужинцями й гнана силоміць худоба. Волали про иоміч і люди, надто ті з них, що спіймались на аркан і не могли втямити з несподіванки, що то за страхіття, звідки воно впало на їхні голови.
Та ба, що далі проникав Баянів улюбленець у землю їхню, то відчутніше остуджувалося серце: йому ніхто не ставав на путі з мечем чи сулицею, одначе й по оседках склавинських не було вже ані самих склавинів, ані їхніх скарбів. Ховалися по плавнях, втікали до лісу, а може, й у гори. Ті, що ближче були до них, напевне, в гори, бо як не рискали його вої, де не шукали, відшукати не могли. Худоба траплялася ще вряди-годи (і отарами, і поодинці), з склавинів же хіба що старе луб'я, ті, хто не годен був утікати чи не мав до того охоти.
— Де люд ваш? — питались ошкірено.
— Утік, молодче.
— Куди?
— Звідки мені знати? Сіли, хто міг сісти, на комоней та й подалися, а куди, спитай у вітру, може, він знає.
Що візьмеш з такого? Спершу гнівались і били до смерті нагаями, далі й гніватись уже не могли. Єдине, що лишалося, — сподіватися: так довго тривати не може, десь та настигнуть втікачів. А настигали лише стада корів, отари овець, — те, що не могло прискорити ходу і йти купно з комопними склавинами.
— Негайно перетніть їм путі, — повелів терханам. — Виділіть сотні вииідпиків на бистроногих комопях, хай вийдуть прискорено до самих гір і відріжуть від них усіх склавиїїів, іцо по встигли сховатися в горах.
Терхаші угледіли в тім неабияку мудрість свого привідці і поспішили зробити ііого повеління ділом.
— Будьте обачні, — казали сотенним. — Скачіть бистро, одначе так, щоб менше вас виділи. Хай це буде для склавинів несподіванкою, коли зблизяться з горами. Ваша мета — посіяти страх і примусити склавинів полишити все, що ведуть і несуть із собою.
Та ба, несподіванка упала на голови обрів. Ті, що повернулися перегодом, повідали: ви'іти вопи вийшли до гір і путі склавипам, що гіраиилися туди, перекрили, та ненадовго. lie лише вони, авари, були обачні й правилися спритно, склавипп теж не дрімали. Вистежили їх, влучили зручну пагоду — тоді, як перепочивали, дожидаючись втікачів, та й накрили сонних, а вже з сонпими упорались блискаЕичію. Jhiiuc ткм, що прибули оце сказати про біду, й пощастило вислизнути з обіймів видимої смерті.
Апсих лютував: це його, доблесного і паіікмітливішого з усіх кмітливих, обвели довкола пальця? Коли ж підійшов до гір та впевнився: ніяких заслонів немає там, і зовсім занепав духом. Як же бути далі? У горах він і поготів не відшукає втікачів. А його турми відшукають і, чого доброго, переріжуть одну по одній. В усякім разі, з гір він товару склавипського не прижене і скарбів теж не винесе. Лишається одне: стати табором і рискати сірим вовком по долині, вишукувати тих, що поховалися. Не всі ж вони встигли відійти у гори. Заприсягайся може, не всі.
Зате до Ателя Небо було щедрим. Уже перша зустріч із склавинами не вимагала великих потуг, а принесла більше, ніж можна було сподіватися. Турми налетіли на тих, що супроводжували полон, мовби круки на здобич, і в змиг ока затопили їх своєю силою. Коли ж стих їхпій галас і вгомонилась круговерть, що її іменують січею, Атель і всі, хто був з Ателем, не втримались, аби не піднести очі до Неба і не воздати належне Небу: ті, що були нещодавно володарями скарбів і лежали тепер повержені, лишили на фракійських долах обоз у кілька сот начинених добром і старанно прикритих веретами возів, табуни об'їжджених комоней, череди корів і отари овець, що, либонь, не підлягали й обчисленню. А ще був люд ромейський — той, що його взяли на меч і сулицю в січах, і той, що нахапали по городах і селищах.
— Авари! — волали найбільш розчулені. — Небо з нами! Небо за нас!
“А так, — гадав собі, чуючи ті волання, хакан-бег Атель. — Воно відтоді з нами, відколи послало нам ясноликого і дальцозорого привідцю — Баяна”.
Лічити те, що взяли ратною силою в склавинів, не було потреби. Була потреба приберегти його, аби не розхапали жадаючі поживитися першою поживою турми.
— З склавинів лишився хтось живий?
— Ані одного, привідцю.
— Знайдіть такого, котрий знає, що лежить на возах, серед звільнених ромеїв.
Його недовго шукали — сам назвався. І з речницеюроз'ясненням не забаривсь.
— Це паволока із гінекеї города нашого, — ходив між возів і показував. — Це те, що нахапали таті по людських оселях. А цс вина з погребів епарха, :з припасів монастирських, цс яства всякі, а це ось
Останні події
- 02.05.2025|13:48В’ятрович розкаже, як перемогли «велику вітчизняну» в Україні
- 01.05.2025|16:51V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
- 01.05.2025|10:38В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша
- 30.04.2025|09:36Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
- 29.04.2025|12:10Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
- 29.04.2025|11:27«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
- 29.04.2025|11:24Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
- 29.04.2025|11:15Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата