Електронна бібліотека/Поезія
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
- Хто б міг подумати...Максим Кривцов
- Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
- Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
- Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
- Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Українські вечорниці
Сиділи в недобитій кав`ярні
Джезус, Пол і я
Опівночі напередодні різдва Тар`ї
І пили за те, що усі
На референдумі плоті проголосують
За незалежність екзистенції
У Джезуса під пахвою
Гризлися учорашні воші
Пол був місцевим снобом
У смердючих шкарпетках
А я був просто дейбілом
Бо не випив сьогодні вранці кави
І був безтямно закоханий
У сифілітичку Хіврю
До нас підсів якийсь
Апокаліптичний хач
Обізвав Джезуса йогом
Пола апокрифічним графоманом
А мені дав лункого репана
Так що всі зареготалися
І забризкали слиною барокамеру кайфу
Джезус сказав: набридло бути жінкою
Пол кинув хачу в пику
Свою ліво-радикальну шкарпетку
А я ліг на стіл і забився
В корчах епілепсії
Я ж бо дейбіл
Тимчасом скрипаль грав
Шосту симфонію Шостаковича
За сусіднім столиком Макіавеллі
Конфуцій і Атілла їли калейдоскоп
Ейкуменічного вінегрету
І сперечалися за місце бармена
В кафе “Атлантида”
Джезус забашляв на морозиво
Булочки за 3 копійки і газовану воду
Пол смоктав молоко
З оголеного вим`я корови
А я відривався смакуючи кавун з батоном
І дивлячись по відику балет
“Робесп`єр у Жовтні”
Навпроти сиділи повії на довгій лаві
Павутиння совісті кутало
Їхні фригідні стегна
Вони здуру колупали припічок
І белькотіли щось
Про синєє небо і жовте колосся
На ранок у недобитій кав`ярні
Знайшли три трупи
Джезус Пол і я вчаділи
Від поту брудної пані
З приємним ім`ям “Історія”
Опівночі напередодні різдва Тар`ї
***
П`ятивірш
1. Я знаю
що розгадка
є в яйці
але коли я
розбиваю його
я нічого не бачу
крім білої і жовтої
тягучої рідини
2. Я знаю
що всі ми здалеку
й здавна
та де той
ієрогліф
який би
оповів
нам про те
3. Що удар рукою
був громом
ріді ріді дана
мантрою
поцілунок
насолодою Лади
у якої вчився
Ватсьяяна
4. А завтра
помер дід сідобородий
що звався Віфлеємським Богом
він жив по сей бік добра
а в Оріяні дерево священне
плід народило
різдво Бога Вишні славімо
вістку його що капище Дажбо
рідне пагоді Будди
5. А поки най Мара
забирає мене
однині вода
позбавлена сонця
***
Приснилося якось
що мій друг
розповів мені
всесвітню історію
упившися
він спав на чуприні дерева
і не впав тільки тому
що у попередньому житті
він був хрущем
я подумав тоді
ти волхв
бо лише в п`яних мареннях
волхвів
дерева втримують хрущів
у їхньому коханні
***
Колись і навіки
Розкуте проміння голубить моє обличчя
Блідий вогонь позбавлює надії
Відкрити очі, щоб сягнути мрії.
Мої напівзакриті вії
Сягають у глибінь середньовіччя.
Розкуті промені розплавлюють каміння.
Колись каміння скелею здіймалось.
У височінь, у сфери недосяжні
Велично та красиво підіймалось.
Щоб розкололись на уламки скелі,
Щоб промені мене ласкали ніжно,
Щоб я злітав розкуто й падав грішно
У сутінки сліпі і надто ранні.
Красива пісня сутністю вбиває.
Я – скеля, що розпалась на уламки.
Моє каміння зразу не зникає.
Потрібен час, він надто вічний зранку.
Розкуте проміння голубить моє обличчя.
Я знаю все і гидко не знаю нічого.
Куди веде зварйована стежка? До Бога?
І мовлять сльозами дощу схоронені очі німого:
Ти житимеш вічно, мов промені середньовіччя.
***
Атлантида
Я хочу втонуть в наркотичному чаді
У світлі світил розпластатися млосно
І плавитись кволо в літеплім свічаді
І радо сміятись в дитинстві простім
Із палеоліту із Лади лабетів
Я з ліри зірвався й у лагіднім плині
Чомусь залетів у жахне сьогодення
Де вежа до неба звелася на кпині
Де сонце смажить в пилюці рибу
Де дишеться гірко навіть полину
Я ріжу хлібину життя на скиби
Й годую вічно голодну тварину
Годую посмішку мудрого Змія
Годую рик хороброго Лева
Готую собі смертоносне зілля
Воно п`янке мов вино рожеве
А дотик губ твоїх дитинних
Спокуса до спокою в жовтій рясі
Я миттю перелюб а вічністю схимник
Я тільки в дитинстві не був на пласі
Тож прагну втонуть в наркотичному чаді
В жасміновім квіті в прадавнім літі
Де молиться все білосніжній Ладі
Дитинству моєму в палеоліті
***
Марко – проклята сила
Мій тотем – в горлянці змії
Пропащий кратер у пащі міста
Скажений Мальстрім у піхві землі
З оскалом останнього западліста
Сиджу я там, вирлоокий павук
Висмоктую покидьки божого раю
Кістяк кобіти потрапить до рук
Тоді живу, а ні – вмираю
Я гріх учинив, спокути нема
Бо випив яйце таємниці світу
Шляк трафив у шахту, а тут – лафа
Вугілля, кайдани і аква віта
Як Будда сказав – Атлантида в тобі
То вже я тепер не Марко Проклятий
Я вже Ніщо, Амінь, Далебі
Я – грати, суцільні кратерні грати
Бо п`яна гондола на дно піде
Бо міст Мірабо ляпнеться в Сену
Драбина у небо мов фалос зійде
І спалені будуть усі гобелени
***
Це диво – книга
І. Коли тобі хочеться до вітру після шести літрів пива
і ти їдеш у переповненому тролейбусі (оселедці-в-діжці)
і двері не відчиняються на зупинках
і ти не можеш із нього вийти
і відчуваєш, що твій міхур от-от лусне
коли ти нарешті вилітаєш кулею
з кімнати
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві