Електронна бібліотека/Поезія

Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Завантажити
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Українські вечорниці

Сиділи в недобитій кав`ярні
Джезус, Пол і я
Опівночі напередодні різдва Тар`ї
І пили за те, що усі
На референдумі плоті проголосують
За незалежність екзистенції
У Джезуса під пахвою
Гризлися учорашні воші
Пол був місцевим снобом
У смердючих шкарпетках
А я був просто дейбілом
Бо не випив сьогодні вранці кави
І був безтямно закоханий
У сифілітичку Хіврю
До нас підсів якийсь
Апокаліптичний хач
Обізвав Джезуса йогом
Пола апокрифічним графоманом
А мені дав лункого репана
Так що всі зареготалися
І забризкали слиною барокамеру кайфу
Джезус сказав: набридло бути жінкою
Пол кинув хачу в пику
Свою ліво-радикальну шкарпетку
А я ліг на стіл і забився
В корчах епілепсії
Я ж бо дейбіл
Тимчасом скрипаль грав
Шосту симфонію Шостаковича
За сусіднім столиком Макіавеллі
Конфуцій і Атілла їли калейдоскоп
Ейкуменічного вінегрету
І сперечалися за місце бармена
В кафе “Атлантида”
Джезус забашляв на морозиво
Булочки за 3 копійки і газовану воду
Пол смоктав молоко
З оголеного вим`я корови
А я відривався смакуючи кавун з батоном
І дивлячись по відику балет
“Робесп`єр у Жовтні”
Навпроти сиділи повії на довгій лаві
Павутиння совісті кутало
Їхні фригідні стегна
Вони здуру колупали припічок
І белькотіли щось
Про синєє небо і жовте колосся
На ранок у недобитій кав`ярні
Знайшли три трупи
Джезус Пол і я вчаділи
Від поту брудної пані
З приємним ім`ям “Історія”
Опівночі напередодні різдва Тар`ї

***
П`ятивірш

1. Я знаю
що розгадка
є в яйці
але коли я
розбиваю його
я нічого не бачу
крім білої і жовтої
тягучої рідини

2. Я знаю
що всі ми здалеку
й здавна
та де той
ієрогліф
який би
оповів
нам про те

3. Що удар рукою
був громом
ріді ріді дана
мантрою
поцілунок
насолодою Лади
у якої вчився
Ватсьяяна

4. А завтра
помер дід сідобородий
що звався Віфлеємським Богом
він жив по сей бік добра
а в Оріяні дерево священне
плід народило
різдво Бога Вишні славімо
вістку його що капище Дажбо
рідне пагоді Будди

5. А поки най Мара
забирає мене
однині вода
позбавлена сонця

***
Приснилося якось
що мій друг
розповів мені
всесвітню історію
упившися
він спав на чуприні дерева
і не впав тільки тому
що у попередньому житті
він був хрущем
я подумав тоді
ти волхв
бо лише в п`яних мареннях
волхвів
дерева втримують хрущів
у їхньому коханні

***

Колись і навіки

Розкуте проміння голубить моє обличчя
Блідий вогонь позбавлює надії
Відкрити очі, щоб сягнути мрії.
Мої напівзакриті вії
Сягають у глибінь середньовіччя.

Розкуті промені розплавлюють каміння.
Колись каміння скелею здіймалось.
У височінь, у сфери недосяжні
Велично та красиво підіймалось.
Щоб розкололись на уламки скелі,
Щоб промені мене ласкали ніжно,
Щоб я злітав розкуто й падав грішно
У сутінки сліпі і надто ранні.

Красива пісня сутністю вбиває.
Я – скеля, що розпалась на уламки.
Моє каміння зразу не зникає.
Потрібен час, він надто вічний зранку.

Розкуте проміння голубить моє обличчя.
Я знаю все і гидко не знаю нічого.
Куди веде зварйована стежка? До Бога?
І мовлять сльозами дощу схоронені очі німого:
Ти житимеш вічно, мов промені середньовіччя.

***

Атлантида

Я хочу втонуть в наркотичному чаді
У світлі світил розпластатися млосно
І плавитись кволо в літеплім свічаді
І радо сміятись в дитинстві простім

Із палеоліту із Лади лабетів
Я з ліри зірвався й у лагіднім плині
Чомусь залетів у жахне сьогодення
Де вежа до неба звелася на кпині

Де сонце смажить в пилюці рибу
Де дишеться гірко навіть полину
Я ріжу хлібину життя на скиби
Й годую вічно голодну тварину

Годую посмішку мудрого Змія
Годую рик хороброго Лева
Готую собі смертоносне зілля
Воно п`янке мов вино рожеве

А дотик губ твоїх дитинних
Спокуса до спокою в жовтій рясі
Я миттю перелюб а вічністю схимник
Я тільки в дитинстві не був на пласі

Тож прагну втонуть в наркотичному чаді
В жасміновім квіті в прадавнім літі
Де молиться все білосніжній Ладі
Дитинству моєму в палеоліті

***

Марко – проклята сила

Мій тотем – в горлянці змії
Пропащий кратер у пащі міста
Скажений Мальстрім у піхві землі
З оскалом останнього западліста

Сиджу я там, вирлоокий павук
Висмоктую покидьки божого раю
Кістяк кобіти потрапить до рук
Тоді живу, а ні – вмираю

Я гріх учинив, спокути нема
Бо випив яйце таємниці світу
Шляк трафив у шахту, а тут – лафа
Вугілля, кайдани і аква віта

Як Будда сказав – Атлантида в тобі
То вже я тепер не Марко Проклятий
Я вже Ніщо, Амінь, Далебі
Я – грати, суцільні кратерні грати

Бо п`яна гондола на дно піде
Бо міст Мірабо ляпнеться в Сену
Драбина у небо мов фалос зійде
І спалені будуть усі гобелени

***

Це диво – книга

І. Коли тобі хочеться до вітру після шести літрів пива
і ти їдеш у переповненому тролейбусі (оселедці-в-діжці)
і двері не відчиняються на зупинках
і ти не можеш із нього вийти
і відчуваєш, що твій міхур от-от лусне
коли ти нарешті вилітаєш кулею
з кімнати

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери