Завантажити

тортур на колесах
і добігаєш до жаданого клозету
і бачиш, що він – на обідній перерві
стрибаєш мов кенгуру до другого
до кишені – а там жодної рваної гривні
нарешті до тебе доходить – апокаліпсис настав сьогодні
ще мить – і жовта кипляча рідина
задзюрчить по твоїх ногах
ти втусовуєшся у перший-ліпший під`їзд
вибухаєш гейзером, примовляючи – оце кайф!
та раптово тебе хапає поліція, садить на 15 діб
пише на роботу – і тебе звільняють

ІІ. Коли ти хочеш кобіту – будь-яку
ідеш за однією – вона тебе посилає
вмовляєш другу – каже, що лезбіянка
цілуєшся з третьою, починаєш роздягати
скидаєш лахи з себе,
вона починає гола тікати від тебе
ти – за нею, і коли розпалений наздоганяєш
і руки топляться у її персах
вона штовхає тебе в каналізацію
і ти вивалюєшся посеред недільного Житнього ринку
голий і з піднятим зебом
і всі тебе обпльовують і закидають камінням
за розпусту та збочення
коли ти нарешті (о Боже!) намагаєшся покохати ту,
яка віддалася тобі
і спітніло вовтузишся на ній
і виявляєш, що в тебе нічого не піднімається…

ІІІ. Навіть тоді, друже, у тебе таки є
одне здійсненне бажання –
ти можеш почитати книгу.

***

Сон (5-й варіант)

Вночі коли птахи вилітають з людей
разом з їхнім хропінням
я вирішив стати птахом
і вилетіти зі своєї пельки
летіти дґорі увись до неба
спалити здуру крила
об збуджений і розпашілий серп
і як кізяк зробити харакірі
падаючи вниз у шпарку з паркою масою
драглистою мов та армійська каша
отож кізяк у душу-кашу
котру банальні словоонани
все міряють на кілограми
морської води небесного пилу
та аж ніяк не того що у шпарці
сільського тихого клозету
отож я йшов по лувру мулен ружу
патрісії каас душі твоєї
не йшов а ліз мов членоногий краб
і клешнями її як вишні мацав
на персах рослиннозбочених
плигав мов клоп смакуючи вином
що протікало у бурштинних жилах
як порося недорізане хлюпав
вирячивши очі на принадні недоїдки
душі твоєї
та раптом я відчув себе хлопчиком
гаррі потером
я знову полетів галереями катакомб
я бачив сув`язі золотих кажанів
приварених до блакитної стелі
твій омріяний ночами всесвітній фалос
з якого ллється Ніагара непогамовних хотінь
келії самотні келії
в яких звалища динаміту
(а я ж без сірників!)
а ось склеп в якому поховані
стіни втраченої опівночі цнотливості
на них розклеєні мапи країн
в яких ти не бувала
світлини жінок і чоловіків
горгон і молюсків
твоїх скам`янілих і загратованих кохань
а ще… ще трохи і я зляжу
сифілісом ностальгії довжиною у всесвітній дуб
від нічного блукання у твоїй душі
та я лемур бридка мавпа із задом багряним
згадав чого мене видуло з пельки
й задуло кізяком у шпарку
крізь душу жінки шлях до плоті проляга
джакомо казанова
і тут я гномом став атлетом а під ногами ти
моя білосніжко
вздовж і впоперек ношуся тобою
мацаю труся волаю
цілую кохаю
лижу лежу
пхаю виймаю
палець у рот
так я хвилююсь бо стан твій хвилястий
дідько трах-бах
кайф мов дим
і я вже в пельці свого пробудження
змокрів я ввесь мов в калюжу впав
нащо ти скінчив-
ся сон

***

Похмілля Нострадамуса
(Sharikoff song)
Інь в янь
янь в інь
дао в мао
мао в дао

вальтер скот
льоня стар
фєдя болєн
лєнін вова

київ мать
русіш швайн
млєко яйкі
юбер алліс

красна рожа
харя в вишні
ми жиєм
на полонині

сруль в хруні
хрунь в срулі
мор в аналі
анал в каналі

бітлз бидлз
даун в таун
еврібаді енд
фореве

тоци шмоци
перепоци
тринди ринди
балалайка

чук на рило
пили пиво
трактористи
в бордельєро

держиш краба
качумайно
брита диня
вся у кожі

чукча в чумі
рог у цумі
яйця в сєтці
айн цвайн драйн

шпаціруєм
машируєм
за украйну
поздихаєм

хлєб-машина
чорна мєтка
будєт пєсня
а-ла-ла

***

Пісня бермудців

У Бермудах * сьогодні санації,
Сьогодні тут – облава.
Життя – суцільні вакації,
А сьогодні – вокзальна шалава.

Ми є мирні отці і крюгери,
П`ємо свою, не чужую.
Ми не мауси і не бюргери,
А за нас чомусь хтось банкує.

Насилає повзучих беркутів,
Й ми по черзі кудись зникаєм.
Термінатори, зомбі-рекрути –
Вас також пригостять чаєм.

Коли будете гнити в карцері,
До вас прийде вся в білому донна.
Ви воскреснете, згнилі старці:
-- Чи це ти, беладонна?

-- Так, я донна, донна мія.
Ви у сінях бермудського дна.
Тут, в обіймах зеленого змія
Треба жлуктить лайно до дна.

А поки з дубцями і пушками
Забираєте нас в нікуди,
Нас, ніяких, й без того опущених
Ви шманаєте, мордаті іуди.

Та ми сфінкси, горці, кощеї.
Ми – слов`яни, нас чорту не виморить.
І безглуздо, державо-плебеї,
Нам в горлянки сало лить.

Ми – скорпи і нас не чіпайте,
Харакірі зробим без вас.
Й не тусуйтесь в Бермудах, зайди,
Бо Бермуди засмокчуть і вас.

* Бермуди – місцевість майже в центрі Києва, яка знаходиться на відшибі і складається з трьох злачних точок, розміщених трикутником. Іноді він поглинає людей, котрі опинилися в ньому.

***
Вечірній демарш

Сьогодні в місті
можна ходити без мозку
так само як учора –
без

читати