Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

їх слухати.
- На кого ж вони нас покинули? - плакала одного разу Ївга.- Хто ж нас бiдних оборонить од лихих людей? Хто захистить од кривди?
Сердешна дiвчина не стiльки сумувала з того, що минулося її вiльне життя, як з того, що Галин брат Iван поїхав за Дунай i покинув її, не сказавши навiть "прощай". А вона ж то його з дитячих лiт любила, мов рiдного брата, та мала надiю, що й довiку житиме з ним укупi!
- Не нарiкай, голубонько! - одповiла крiзь сльози Галя.- Не своєю волею вони пiшли од нас: Демка повезли у кайданах, Iван же, ти знаєш, помстився за батька та й мусив раптом тiкати. Помолимося Богу за них, щоб хоч їм Господь послав щастя й долю, а ми вже якось перетерпимо. Наша доля жiноча: ми звикли з дитячих лiт коритися всiм, козаки ж не звикли коритися неправдi...
Минув тиждень i другий. Прикажчик знову почав залицятись до Галi й умовляти її до любощiв, але вона не хотiла про те й слухати, перетерплюючи й лайку, й знущання, i важку роботу.
На третiм тижнi до управителя прийшла звiстка про те, що Рогоза втiк зi служби i куди подiвся - невiдомо. Покликавши до себе прикажчика, управитель загадав йому звiнчати Галю з якимсь парубком або удовцем.
- Князь буде гнiватись,- говорив управитель,- як довiдається, що молода жiнка та не дає йому приплоду... Треба з кимось її спарувати.
У прикажчика аж очi заграли з радощiв, що вiн може досягти того, чого бажає.
- Дозвольте менi взяти оту козачку за себеї - сказав вiн i навiть уклонився управителю.
Управитель глянув на нього здивовано. .
- Хiба ти не нагледiв собi дiвчини, що хочеш взяти молодицю та ще й з дитиною?
- Дуже ся козачка менi в око впалаї - одповiв прикажчик.- Дозвольте взяти!
- Ну, коли охота, то й бери!
- Шкода, що заходить Спасiвка... - сказав прикажчик.Доведеться два тижнi дожидати.
- Пiдождеш... Неабиякий великий час! - сказав управитель, посмiхаючись, i залишив розмову.
Повернувшись од управителя, прикажчик зразу ж пiшов до Галi.
- Бачиш, хахлушка,- сказав вiн,- який я до тебе приязний: замiсть того, щоб тебе засiкли на смерть за непокiрливiсть, я зроблю тебе прикажчицею, моєю жiнкою. Будеш найстарша на селi.
Галя зрозумiла речi прикажчика так, що вона стала удовою, i зблiдла як крейда.
- Хiба Демко помер? - ледве вимовила вона.
- А дiдько його знає, чи вiн живий, чи помер! - одповiв прикажчик.- Втiк вiн зi служби i невiдомо, де єсть!
- Так вiн же живий!
- Однаково, що вмер, коли пропав без вiстi. Отже, лагодься до вiнця. Пiсля спасiвки зараз i поїдемо до Микитиного Рогу. Там саме тiльки посвятили церкву i пiп нас перших обкрутить.
Прикажчик пiшов геть, Галя ж навiть не збагнула, чи вiн жартував, чи правду говорив.
Проте через кiлька днiв вона почула, що прикажчик справдi лагодиться до шлюбу i упорядковує свою господу. Нещаснiй жiнцi свiт потьмарився в очах з тiєї звiстки i вона ледве дiйшла до своєї хати. Душу її сповили тяжкi думки:
"Що чинити? - думала вона з мукою у серцi.- Може, справдi москалi не такi християни, як ми, i у них таки й можна вiнчати од живого чоловiка? Як же врятуватись? Невже ж назавжди залишити надiю жити з любим Демком? Невже мати за чоловiка свого ворога, чужинця?"
Тут саме в колисцi прокинувся Миколка i простяг до неї свої рученята. Галя вхопила його i почала тулити до лона.
- Дитинко ж моя рiднесенька... Сирiтка од живого батька! Та коли б же не ти, так знала б я що чинити: лиман глибокий... У ньому знайшла б я край своїм стражданням. Куди ж я тебе подiну, дороге моє немовлятко?
Далi молода жiнка, держачи дитину бiля лона, стала навколiшки до образiв i почала молитись:
- Не попусти, Боже, такої неправди! Ти звiнчав мене з Демком, то й поверни менi його! Не дай мойому вороговi, чужинцю-нехристу, знущатись над моїм тiлом i душею. Не попусти, щоб син мiй звав батьком когось iншого од рiдного свого батька, Демка!
Довго стояла Галя перед образами i те молiння заспокоїло її. Вона встала повна надiї, що те не може статись, щоб її звiнчали з прикажчиком. Та не вспiла вгамуватись її збентежена душа, як прикажчик, неначе його кликали, вже й тут, у Галинiй хатi.
- Що ж, моя молода,- говорив вiн жартливо,- чи все упорядкувала до шлюбу?
- Не буде того нiколи! - одповiла Галя спокiйно й рiшуче.
- Як то не буде нiколи, коли управитель звелiв!
- А так, що й пiп од живого чоловiка не звiнчає.
- На те єсть наказ начальства, що як хто з служби втече, так можна його жiнку звiнчати з iншим.
- Не може бути таких наказiв, бо то було б проти Бога. До того ж пiп повинен спитати мене, чи згодна я пiти за вас, я ж скажу, що незгодна.
Прикажчик почав глузливо смiятись:
- Ой яка ж ти дурна... сказано хахлушка! То тiльки у панiв так, що своєю волею дiвки замiж iдуть: крiпачки ж iдуть за того, за кого пан звелить.
- Як-то? - злякано спитала Галя.- I пiп не питає про згоду?
- Може, й питає, якщо то так ведеться, та тiльки не звертає уваги на те, що молода говорить, а робить те, що наказує пан. Не потурати ж дiвкам. Може, яка i зовсiм не

Останні події

14.07.2025|09:21
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери