Завантажити

знамено.
Тінню спадали клапті на землю.
Древко не стало деревом,
Живлющі соки якого
Струменіли б від коріння до крони.

* * *
кажуть осінь дорожчою стала
в цьому році на ринку
в приміському колгоспі
осіння виставка
дід Никифор розказує байку
про щиглика
циганка вельми вродлива жінка
танцювала на тротуарі
аж розліталися скиби
кинуті просто під ноги
якимсь нечемою кавунних ласощів
димно було і спекотно
в бригадній хаті-курилці

* * *
Така була злива скажена,
Що громи,
Наче сполохані селезні,
Ховали свої товсті вола
В очеретинні дощу,
Тільки крякаючи час від часу...



* * *
Трамвай –
Мов вивірка –
В дупло тунелю.
Лиш хвіст,
Відщемлений
Проворним світлофором,
Горить червоно
В міжвітті
Перехрестя.

* * *
Дівчина у фіолетовім светрі...
Фіалка
У світанковім коконі
Розпочинає день.

* * *
На вустах обрію –
Посмішка сонця.

* * *
І незбагненна твоя посмішка,
Що лист осінній,
Котрий не знати куди приб’ється
В падінні-кружінні...
Залежить усе
Від вітру.

* * *
Ти свято сам.
На святі вічно бути
Чи ж зможу я, коханий, при тобі?

* * *
Жінка в степу безмежному...
Спрага.

* * *
Коли повертаю з чергового відрядження,
На мене чекає моя самотність біля порога
І купа нечитаних газет у скриньці.
І ще – сьогодні – твій лист...
Як жорстоке доповнення до моєї самотності.

* * *
Навстіж розчинені двері
Впадають в ріку космосу,
Де всі Магеллани
Мрії пасуть
Обабіч Чумацького шляху.
Твій космос глибокий
Впадає в ріку
Цноти,
Перепливти яку –
Означало б
Втратити рівновагу
Між Землею і космосом.
... Хай живуть
Міжзоряні катастрофи!

читати