Завантажити

                                                                                                                                                                             Її мережана спідниця геть нетутешня. Так одягалася Корделія, дочка місцевого пана - Калиновського.
   Улюблена дочка, на честь якої він село назвав. Все дарував їй і все прощав.
   Не зміг простити лиш кохання до кріпа. Казали...що утоплена в труні лежала, як жива.
   Та годі про сумне, йдемо у липову алею. Старезні і розложисті дерева ще пам"ятають прабабусь.
   Ти чув, що липи аромат - найкращий афродізіак. Сюди частенько дівчата боязливих кавалерів тягнуть.
    Щоб пробудити в них бажання сім"ю створити. І тут-таки подружні пари свої родини від розлучення рятують.
   А ми в дитинстві з подружками на липах хаткИ робили. Можливо, це був перший досвід свого кутка.
   А раптом і ти теж, вдихнувши запах лип чарівний, ніколи вже мене не лишиш..?.. 
   Ще заведу тебе в улюблену кав"ярню. "Венеція". Господар, очевидно, не рівно дише до Італії.
   На стінах гобелени з видами країни. Там подають чудовий капучіно, напій розкішний,
   що під пінкою тепло ховає, мов капюшон монаха-капуцина.
   ...грає якийсь блюз...запах кави паморочить мізки...стільки сказано, та ми не можемо наговоритись...
   рідкі відвідувачі звертають увагу на двох, ніби нормальних, з гарячими очима і дурнуватими посмішками...
   їм невтямки, що ці, на вигляд діти, не можуть напитись спілкуванням і...мовчанням,
   що іноді буває красномовнішим за все...
   Ти знаєш, у місті дитинства навіть сонце тепліше, ніж де-інде.
   І я тебе чекаю, наче сонця та дівчинка у Бредбері ( ти пам"ятаєш?) , яку однолітки позбавили можливості 
   побачити світило, що раз в сім років сходить на небосхил Венери.

   Ну от, все написала. Твоя Мала. Цілую на прощання.                                                                                           
   Що може бути цнотливішим за мій віртуальний поцілунок тобі?
   Я не знаю тебе , не бачила твоїх очей, сумніваюсь, чи справжні твої фото,
   не чула твого голоса, не вдихала твого аромату, не тримала тебе за руку.
       ПРОТЕ!!!
   Що може бути інтимнішим за мій віртуальний поцілунок тобі?
   Я посилаю свою любов, не видячи тебе, я п"янію від твого чоловічого запаху, 
   я глажу ніжно твою злегка обвітрену колючу щічку,
   твої листи звучать в мені приємним баритоном,
   я потопаю в твоїх таких рідних очах.
   





16.

Звідкись
@

В дитинстві ми робили такі «секрети» - в кутку двора, в піску під скельцем. Складали туди свої скарби – монету, фантик, квітку. І потайки ходили дивитись. Чи приводили когось довіреного похвалитися.

***
Щось таке пригадую. Але пацани у це не гралися.
І що?

***
Одного разу я, озирнувшись, пішла до свого Секрета, розгребла руками пісок… А там під моїм скельцем виявилися зовсім інші речі! Спочатку я думала, що розгребла випадково чужий. Але… То був мій.

***
І?

***
Я його не впізнала, бо хтось його «додєлав». Додав намистину, цукерку і рідкісну марку. Я сиділа вражена. І сердилась, і милувалась, і дивувалася. Виникла інтрига. Хоча я тоді не знала такого слова.

***
Інтрига – це не завжди погано. А це ти до чого ретроспектуєш?

***
У мене зараз таке враження, що хтось «додєлав» моє уявлення про тебе. :)

***
Тобто, ти вважала, що я – твій особистий потаємний Секрет, ще й рукотворний? Круто! Сенкс!

***
Не ставай на рога! Хоча… Може, деякою мірою так і вважала :) :)
А одного разу розрила – а там геть інше під скельцем. Воно – і не воно…

***
Я би попросив слово «воно» до мене не застосовувати, мем! :)
Нормально ви, жінки, привласнюєте світ. І все, до чого торкаєтеся в ньому. Секрет під скельцем! Це ж треба! Ха-ха!

***
Але хіба це погано? Це щось дуже інтимне, не для широкого загалу…

***
Ага. Свій, власний, кишеньковий, слухняний мужичок. І що ж ти побачила нового у своєму Мені-Секреті, люба, що аж не впізнала? Так не вподобала?

***
Здивувалася – ще не значить «не вподобала» :) Ось сиджу, розглядаю, милуюся… Думаю – а раптом наступного разу розгребу, а тут взагалі порожньо? Чи навпаки – блисне під скельцем якась нова коштовність.

***
О, жінки… З якого віку ви стаєте власницями та колекціонерками?! Мабуть, із пелюшок. То ти класифікуєш мої вчинки, як бунт колекції? Це прикольно. Але заразом і ображає, мем!

***
А знаєш, хто тоді втрутився у мій Секрет?

***
Ні. А ти знаєш?

***
Дізналася через 15 років. Сусідський хлопчина, що був у мене закоханий. Він часто сидів на старому дереві, де був непомітний. І вислідкував мою таємницю. І зробив мені такий приголомшливий сюрприз! :)

***
І скільки ж тобі було тоді років, спокуснице?

***
Вісім :)

***
Цікаве ретро. А хто ж, по-твоєму, робить тобі сюрпризи тепер?

***
Мабуть, знову хтось закоханий у мене. Котрий спостерігає за моїм життям звідкись ізгори. :)

***
А що

читати