Завантажити

брудній полиці «камери попереднього ув’язнення». Все це дрібниці, купив в свою колекцію чашку з логотипом міста.
Знаєш наше життя таке непередбачуване, що відчуваєш в ньому якусь дивну логіку, і вона мене так п’янить, як п’янкими є твої обійми, твій шарм.
***/лист зашифрований 256-бітним ключем/
Олег! Доброго дня!
Закінчила справи, розігнала химер, що оточували мене, і віддалася туману цього дивного міста, ось чекаю рейс на Канарські острови. Цікава офшорна схема, щоб заплутати нишпорок з Комісії. Проте я брешу – більше я хочу головним чином побачити пальми, хочу щоб моїм тілом поласувало південне сонце, а я – хочу екзотичної брехні, напоїв, теплого моря. В гулі турбін аеропорту вже чую шелест моря та крил янголів.
Кохаю!
****
Irino! Rad za tebe! Os prokinuvsa v poyizdi “Krivorizzhya” – do SV-vagoniv yak I do vsogo horioshogo zvikaeh shvidko. Ciluyu!
****
Ірино!
Придбав білет до Праги! Зараз неробствую в кафе на Хрещатику, ти ж знаєш як люблю . Приємно ні про що не думати….коли головне сьогодні вже зроблено, і залишається тільки жити дорогою. Мрію про тебе, серденько моє!
****
Ірино!
Я вже в Празі. Як там Канари? Мабуть, розважаєшся – а в мене ще фотополювання на «ціль». Виспався добре, готовий в бій. Якщо все буде добре-буду пити пиво. Як влучно кажуть, «рідкий хліб», а це майже столиця. Ти пам’ятаєш наш Октоберфест? Ну все – біжу.
***/зашифровано/
Олег! Привіт! Так, дійсно я пам’ятаю той Октоберфест. Цікаво, ти був у костюмі бюргера, і вже зовсім «гарний», а я така собі офіціантка в традиційному вбранні. І ти мене брав силою. Як я скучила за цими іграми і киданням подушок перед любощами!
Рахунок відкрито, гроші на ньому і ніби є, і ніби їх нема, і я можу ними скористатись в будь-якій країні. Провела ніч з дівчиною, майже дівчинкою з тубільного населення – у розпусті я забуваю самотність посеред лакеїв вишуканих готелів, і так само крізь неї відчуваю кохання до тебе – ще гостріше, ще з більшим щемом.
Обіймаю. Можливо, ми якось зустрінемось? День-другий десь в Україні? В Донецьку…
****
Ірино!
Так, з завданням впорався. Як кажуть, виконав його «на грані». Ще трохи – і були б великі неприємності.
А може навіть – мене не було. І пиво було не до смаку, бо пив його в номері з горілкою. Так, давай в Донецьку.
****
Pishu z laynera. Lechu v Donetsk. Hmari, shvidki yak chas scho skoro zupinitsa. Chekayu tvoih obiymiv.
****
Kohayu! Ciluyu!
***
Privit! Bachu tviy litak,yak sriblistoogo ptaha, Chekayu tebe v terminali “B”.
***
Bizhu na krilah kohannya yak na kanari nis mene lebid litaka “KLM”, tvoya Lebidka.
***
Поцілунок. Їхні смартфони, які вони не відпускали, навіть палко обіймаючись, показували час – «10.13»


14.

Над Тисою
@

Шкода, люба, що все так повернуло… Ми ж були не поганою парою. Нам навіть заздрили. Уявляєш? У це тепер важко повірити. :) Особливо казилися твої подружки. Може, це вони, відьми, наврочили?

Часто загадую наші тихі вечори. Начебто нічого особливо, звичайні будні, але тепер чомусь приємно згадуються. Розмови на кухні, сонний кіт на моїх колінах. Ти ще полюбляла сісти з ногами на підвіконнику і так курити. І я тебе за це завжди сварив. Маю на увазі за цигарки, а не за ноги. :) До твоїх ніжок у мені ніколи претензій не було. :)

І якого біса нам не вистачало? Усе ж нам Бог дав: молодість, сподівання, божевільне кохання. Як ми цілувалися у метро, пригадуєш? І всі витріщали на нас очі. Одна бабуня-ветеранка хотіла навіть міліцію викликати.

А як приїхали з Ужгорода ледь не в шортах, а в Києві випав сніг? І Толік довго реготав, забираючи нас із вокзалу.

Не розумію, чому тебе весь час підривало на конфлікт. Все ніби гаразд, аж раптом ти загострюєш ситуацію, навмисно її робиш пекельною і все летить шкереберть. Чергова сварка, з’ясування стосунків, незаслужені образи…

Ти не повіриш, але я щасливий, що маю нарешті душевний спокій. Хоча з тобою все було зовсім по-іншому. Все було не так…



15.

Місто КалинОве
@
            
      Ти зникаєш раптово і виринаєш нізвідки. Причини втечі я не знаю, як і причини повернення, до речі.
   Може, ти втікаєш, щоб заспокоїти роз"ятрену душу і вирвати цю жінку (мене грішну ) з серця? А з"являєшся...
   бо не можеш без неї вже жити. Де і  в яких світах блукаєш нині?.. Лиш вітер знає...
   А я...бреду неквапно вуличками того старого і малого міста, де народилась.
   О, як я мріяла тобі це місто показати! Найперше ми пішли б до панського маєтку, 
   хоча, це не маєток, а руїни. Колишня велич розвіяна вітрами часу. Тепер там привиди.
   Казали - заважають люди їм справляти  бал щоночі. А вдень тут затишно. 
   Старі дерева, мерехтіння серед листя, і сонячно.
   А ще казали, ніби часто , у безхмарну погожу днину, дівча біляве в натовпі ступає.   

читати