Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив голова НСПУ Михайло Сидорржевський. 

Олексій Неживий народився 9 березня 1957 року в селі Хитці Лубенського району Полтавської області. Закінчив 1974 року Калайденцівську середню школу. Потім заочно навчався в Харківському державному університеті (нині — Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна), учителював, пройшов армійську службу.

З осені 1977 по 1980 рік викладав українську мову і літературу у Хитцівській восьмирічній школі.
У 1984 році закінчив українське відділення філологічного факультету Луганського державного педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка. Працював на кафедрі філологічних дисциплін педагогічного інституту.
1993—1997 роки — викладач Луганського інституту внутрішніх справ МВС України.
У 1994 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Педагогічна спадщина Бориса Грінченка».
З 1997 року — доцент кафедри української літератури, член Національної спілки письменників України.
1999—2004 роки , та з 2018 р. — голова Луганської обласної організації НСПУ.
27 лютого 2013 року захистив першу в Україні докторську дисертацію за спеціальністю «10.01.09. — літературне джерелознавство і текстологія» у Львівському національному університеті ім. Івана Франка за темою «Наукова біографія і творча спадщина Григора Тютюнника: джерелознавча і текстологічна проблематика».
У 2013 році рукоположений в сан диякона в Українській православній церкві Київського патріархату.

Останніми роками працював у Полтаві (Інститут післядипломної освіти учителів) після вимушеного переселення із окупованого Луганська. 

Автор книг:  «Григір Тютюнник і Луганщина» (1989); «Луганщина літературна» (1993);  «Для рідного слова» (1994); «Від слова до пісні» (1996); «Споріднені творчістю» (1998); «Освячені Шевченковим ім’ям» (1998); підручники з літератури рідного краю для 9, 10, 11 класів (2001–2002); «Григір Тютюнник: Образ України — здавна й по сьогодні»;  «З ім’ям Тараса Шевченка»; «Життя у слові. Джерелознавча проблематика творчості Григора Тютюнника».

Лауреат Всеукраїнських премій ім. Івана Огієнка (2005), «Благовіст» (2006), ім. Бориса Грінченка (2009), ім. Дмитра Нитченка (2011), Полтавської обласної премії ім. Панаса Мирного(2011), літературно-мистецьких премій ім. Володимира Сосюри, ім. Василя Симоненка, ім. Володимира Малика та обласної премії ім. «Молодої гвардії» (1990).

«Буквоїд» висловлює щирі співчуття рідним та близьким Олексія Неживого