Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Події
Помер Олекса Вусик
Сьогодні не стало мого друга і наставника Олекси Сергійовича Вусика, талановитого гумориста і прозаїка, українського патріота, геніального лексикографа і просто Людини зі щирим серцем.
Його словник синонімічних гнізд, на мою думку, – найкращий сучасний словник українських синонімів. Це праця всього життя Олекси Сергійовича, і нині цей словник має три видання, є невичерпною скарбницею багатства української мови.
Але для мене Олекса Сергійович не просто один із талановитих українців, з якими мене зводила Доля. Є такі люди, які мають дар знаходити і навчати. Саме Олекса Сергійович понад сімнадцять років тому побачив у моїх (тоді ще майже повністю російськомовних творах) живий український національний код.
До нього і до Віктора Васильовича Савченка, класика української фантастики, який пішов з цього світу півроку тому, я приходила у Національну спілку письменників України, щоб спілкуватися рідною мовою, бо у моєму місті у ті часи українською мало хто говорив. Спочатку школяркою, тоді студенткою... А тоді і література для мене стала немислима без української мови.
Олекса Вусик, Віктор Савченко, Володимир Буряк, що помер шість років тому, а здається лише вчора, та інші люди того покоління, народжені ще до Другої світової війни, готували підвалини національного відродження, що нині змогло зупинити орду і не дати моїй землі стати частиною незрозумілих утворень, які не визнають у всьому цивілізованому світі.
Не будь їх та інших, більшості з кого вже немає серед нас, можливо, не було б зараз і вільної України... Орда б її розчавила, подрібнила і влаштувала б нову руїну, як це вже неодноразово було.
Це ті люди, що навчають розумінню себе, правди власної душі, самоусвідомленню, відроджують пам´ять роду і національну свідомість, підточену кріпосним правом, духовним рабством, голодоморами, засланнями, репресіями, розстрілами і зрадами. Вони роблять це без гучних заяв і зневаги до ворога, бо на власному досвіді знають його справжню силу, знають, що над остаточно не переможеним ворогом сміється тільки дурень.
Протягом років вони знаходили тих, хто міг їх зрозуміти, кому можна було передати знання про національні коди, хто здатний усвідомити, наскільки облудною є імперська велич й отруйним космополітизм.
А зараз ці люди йдуть... Їхня варта скінчилася...
Та чи виконали вони свою місію? Чи достатньо навчили тих, хто має сили зайняти їхнє місце? Хто настільки сміливий і сильний, щоб бути воїном на тому кордоні, щоб бути щитом між життям і небуттям, як були вони?
Змінюються покоління. Це відбувається не вперше. Але коли подібне відбувається на зламі, то така зміна ще небезпечніша, ніж за мирних часів.
Жодна війна не відбувається лише на землі, на якійсь території. Кожна велика війна – вища, ширша, глибша і більша. Бо в основі такої війни – світоглядне протистояння.
Тому й має існувати варта. Незрима, невідчутна... Але це тільки здається, що невідчутна, бо хто має справу з національною енергетикою, відчуває всі вібрації цього поля, що захисним куполом накриває всіх нас. І значна частина структури цього купола – мова. Жива, наповнена смислами, якою не граються, а пишуть. Інколи сльозами, інколи болем, інколи кров´ю, хоча так хочеться писати лише радістю і світлом.
Й Олекса Сергійович знав про українську мову більше за багатьох науковців, бо відчував її душею. І щедро ділився своїми знаннями.
І в його словнику, окрім синонімів, приказок і прислів´їв, що мають синонімічні значення, є ще кілька особливих розділів, в одному з яких зібрані добрі побажання.
Геть сумніви, сльози і зневіру! Чи не краще побажати тому, кого любиш, хто ще з нами, довгого віку і журавлиного крику; стільки ласки, як на тихім ставку ряски? Побажати бачити сонце, світ і дітей перед собою чи просто "прихилити небо"?..
А ті, що йдуть від нас, не зникають. Вони стають частиною світу, життям, розлитим навколо нас. Тим життям, яке, мов повітря, вдихаєш, не помічаючи, що воно є. Вони з нами. Поки ми гідні їхньої пам´яті. Вірю, що назавжди.
Коментарі
Останні події
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ