Re: цензії

У цій книжці зібрані історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів.

Герої цих історій - прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави - хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятки, на дні яких і збереглися ці історії.

Надійка Гербіш. "Теплі історії до кави". Брайт Стар Паблішинг, 2012. - 168 с.

2. Мирослав Дочинець. «Многії літа. Благії літа»

Невеличке видання - всього 145 сторінок, це - заповіти ста чотирьохлітнього карпатського мудреця Андрія Ворона.

В дуже стислій формі - тезово він ділиться своїми правилами життя. Вони прості і зрозумілі, перевірені часом і життям столітнього чоловіка. Андрій Ворон розповідає про те, як і що потрібно їсти; скільки води необхідно вживати і як відпочивати; як ставитися до ближніх своїх і як боротися із неприємностями. Навряд чи карпатський мудрець чув про Стівена Кові і про його 7 навичок високоефективних людей. Але у Ворона також присутня сімка: 7 благ; 7 головних речей, яких треба навчитися; 7 заповітних страв та 7 заповітних рідин. Словом, аби Андрій Ворон жив не в Карпатах, а у США, його поради давно б вже принесли солідні статки. Хоча, як каже мудрець, грошей дається у житті стільки, скільки людині потрібно.

Мирослав Дочинець. Многії літа. Благії літа. Ужгород: Карпатська вежа, 2011. - 143 с.

3. Ліна Костенко. «Триста поезій»

До книги Ліни Костенко - улюбленої української поетеси кінця другого-початку третього тисячоліття - увійшли найвідоміші її вірші з різних періодів творчості - від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів та поем. Це айповніше вибране поетеси за часів Незалежності.

Ліна Костенко. Триста поезій. К.: А-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. - 416 с.

4. Віктор Суворов. «Кузькіна мать»

Віктор Суворов (Володимир Різун) - письменник, історик, дослідник, у минулому - розвідник, капітан ГРУ. Автор історичних бестселерів «Криголам», «Акваріум», «День "М"». Ворог Радянського Союзу, заочно засуджений до розстрілу. Персона нон ґрата в пострадянських країнах.
Книга «Кузькіна мать» розкриває тему Карибської кризи - ядерного протистояння Радянського Союзу та США, яке мало не поставило крапку у розвитку людської цивілізації. «Кузькіна мать» - це не тільки крилатий вислів Хрущова, це ще й назва 50-мільйонної ядерної бомби, яку Радянський Союз підірвав на Новій Землі, щоб залякати імперіалістів. Яка стала головним інструментом блефу Радянського Союзу у так званій „гонці" озброєнь.
Несподіваний погляд на події, живий фірмовий «суворовський» стиль, сміливість у поглядах - все те, до чого звикли шанувальники Суворова, ви побачите у новій книжці.

Віктор Суворов. Кузькіна мать. К.: Зелений пес, 2012. - 360 с.

5. Андрій Кокотюха. «Червоний»

Їм закидають масові вбивства вчителів. бандерівцям місце в ГУЛАГу, де вони... можуть бути корисними. Замість скніти в таборах ватажок повстанців Данило Червоний наводить там лад! І нехай він планує втечу, йому, героєві чи бандиту, єдиному до снаги приборкати ув`язнених злодіїв.

Як це було, розкажуть три свідки: міліціонер, чекіст і ворог народу. не шукайте Червоного ані серед мертвих, ані серед живих, шукайте серед овіяних легендою!

"Хтось не повірить, але все описане автором має документальну основу - аж до того, як сцепслужба ловила повстанського ватажка "на жінку". Або те, що у 1950-х роках у радянських таборах Півночі діяла розгалужена підпільна націоналістична мережа. Або те, що за збирання фактів про повстанців у 70-х потрапляли в "дурку", - написав у передмові до книги журналіст Вахтанг Кіпіані.

Роман отримав спеціальну відзнаку за найкращий історико-патріотичний твір Міжнародного літературного конкурсу " -2012". Коронація слова

Андрій Кокотюха. Червоний. Харків: КСД, 2012. - 320 с.

6. Юрій Винничук. «Танго смерті»

«Танго смерті» - це роман про Львів 30-их років. У творі йдеться про долю чотирьох повстанських родин: української, німецької, польської і єврейської.
Манеру Юрія Винничука можна миттєво упізнати, настільки вона відрізняється від усього, що для нас звичне у нашій літератур. Але манера письма у цьому романі - це також і новий Винничук із захоплючим сюжетом, в якому є і пошуки давнього манускрипту, і таємниця «Танга смерті», яке виконували в´язні Янівського концтабору у Львові. Це книга, яку мовби не читаєш, а живеш у ній.

Юрій Винничук. Танго смерті. Харків: Фоліо, 2012. - 379 с.

7. Антін Мухарський. «Доба. Сповідь молодого "бандерівця"

Однозначно неоднозначний роман
НЕ БАЖАНЕ читання роману "Доба" людям із нестійкою психікою, схильних до тероризму, побутового насильства, людям із синдромом політичної шизофренії, "совкового" дебілізму, особам з ознаками психопатичних та параноїдальних станів, спричинених браком культури, толерантності, освіти та виховання, радикальним адептам людоненависницьких тоталітарних ідеологій, а також дітям до 18 років, вагітним жінкам та особам, що керують транспортним засобом.
Заборонено читання цього роману особам без почуття гумору!!!

Антін Мухарський. Доба. Сповідь молодого "бандерівця". К.: Зелений пес, 2012. - 240 с.

8. Мирослав Дочинець. «Вічник»

Це - сповідь великої душі, документ мудрого серця. Це не просто опис виняткової долі незвичайної людини. Це - подарунок долі для того, хто запитує себе: «Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?» Це письмо допоможе віднайти себе й укріпить у великому Переході з нічого у щось.

Мирослав Дочинець. «Вічник». Ужгород. Карпатська вежа, 2011. - 284 с.

9. Макс Кідрук. «Бот»

Головний герой книги - звичайний українець, молодий київський програміст, що працює над розробкою ігрових ботів. Спокусившись на великі гроші, хлопець відправляється у віддалену лабораторію, де стає одним з членів міжнародної наукової групи. Але, замість обіцяних тисяч доларів, він отримує смертельні пригоди. Боти, яких йому треба зупинити, це нанороботи, що вирвалися з-під контролю. Їм до вподоби смак людської плоті...

«Бот» - це перший український технотрилер, гостросюжетний роман, в якому поєднуються сучасні технології, людська психологія та чисто голлівудський «екшн». Події в книзі вигадані, проте все решта - місця, природні об´єкти, техніка, зброя, фізіологічні особливості живих організмів і т.п. - цілком реальне. Майстерно описані технічні деталі роблять роман небувало реалістичним.

Під час роботи над романом автора консулювали кандидат наук з хімії, лікар-фізіолог та психіатр. Всі технології, описані в романі, існують насправді. Щоб розібратись з ними, письменник опрацював близько сотні наукових статей, що стосуються нанотехнологій, мікробіології та людського мозку.

Події відбуваються в пустелі Атакама, Чилі.

Реалістичності книзі додають авторські фотографії цієї пустелі, зроблені у 2009 році, а також схеми, карти місцевості, де відбуваються основні події, та 3D-малюнки, що не просто ілюструють текст, а є частиною сюжету.

Макс Кідрук. Бот. КСД, 2012. - 480 с.

10. Бруно Шульц. «Цинамонові крамниці та всі інші оповідання»

Це перший повний переклад творів Бруно Шульца на українську мову. Здійснив його один із найзнаковіших сучасних письменників Юрій Андрухович.

Бруно Шульц - письменник світової слави з Дрогобича, який писав польською мовою.
Навчався у Львівській політехніці та Віденській академії мистецтв (стажувався в Парижі й Варшаві). У 1924-41 рр. працював учителем малювання в Дрогобицькій чоловічій гімназії.
Його дебютна збірка оповідань «Цинамонові крамниці» стала сенсацією в Польщі. Його оповідання радо публікують столичні часописи. Виникає дискусія, у якій Шульц формулює бачення основ поетики «Крамниць»: «...це автобіографія, а радше - духовний родовід, оскільки в ній відтворено духовне походження аж до тих глибин, де воно переходить у міфологію, тоне в міфологічному сні... Це останнє дно, далі за яке проникнути не можна».

Посмертна слава письменника й митця спричинилася до змагання кількох країн за право вважати його «своїм».
ЮНЕСКО проголосила 1992 рік роком Бруно Шульца.

Бруно Шульц. Цинамонові крамниці та всі інші оповідання. К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. 2012, 384 с.