До сьогодні в Україні жодне видання чи інституція не бралися за укладання подібного списку, хоча у багатьох національних літературах існують списки обов’язкових до прочитання книжок. Їх укладають авторитетні медіа, бібліотеки, державні інституції чи знані автори. На основі цих списків видавці формують колекції “Золотого фонду літератури”, чиновники і меценати закуповують видання для бібліотек, а читачі – формують свої читацькі плани. 

“Це завдання вирішив узяти на себе Український ПЕН, до якого входять українські письменники, журналісти, видавці, перекладачі, науковці, правозахисники та культурні менеджери, – розповідає ініціаторка проекту, виконавча директора Українського ПЕН Тетяна Терен. – Робота над списком тривала понад півроку і включила в себе кілька етапів голосувань та обговорень за участі експертів. 100 творів, які ввійшли до фінального списку, обиралися із майже 300 позицій, запропонованих членами ПЕН”.

“До списку входять твори, які збагатили українську та світову літературу, відзначаються особливим авторським стилем, запропонували нові ідеї та смисли, вплинули на розвиток української мови та становлення України”, – таким є головний критерій, на який мали зважати укладачі списку. Окрім того, іншими його особливостями є те, що до нього ввійшли лише твори, написані українською мовою у XVIII-ХХІ століттях, і що у ньому представлені поезія, проза, драматургія, есеїстика й мемуари, але до нього не входять наукові видання. Ще одна важлива деталь – кожен автор у цьому ТОП-100 представлений лише одним твором.

Укладачі списку наголошують, що він не є каноном української літератури, оскільки у ньому не відображений великий пласт давньої літератури, а також твори іншими мовами, які є важливою складовою української літератури. Окрім того, до Українського ПЕН входять автори різного віку, з різною освітою і різною залученістю в сучасний літературний процес. Тож цей список не є канонічним, а поза тим він є етапною спробою вироблення методології для укладання такого канону.  

“І хоча метою ПЕН не було створення чергового канону української літератури, маємо-таки список-канон від ПЕН, – говорить літературознавиця, експертка проекту Тамара Гундорова. – Він включає в себе знакові україномовні твори знакових авторів української літератури, які члени ПЕН вважають сенсотвірними, цікавими і – головне – актуальними, себто суголосними нашому часові”.

Укладання цього списку стало викликом і для редакції The Ukrainians, яка мала придумати для цього проекту зручне і красиве втілення.

“Ми у The Ukrainians завжди намагаємося працювати за принципом win-win, – розповідає керівник онлайн-журналу The Ukrainians Тарас Прокопишин. – У проекті «Від Сковороди до сьогодення» можна говорити навіть про win-win-win, де найбільшу користь отримують читачі. Часто у новинних стрічках соцмереж ми натрапляємо та із захопленням переглядаємо різні книжкові ТОПи. Таким чином, наприклад, можемо легко дізнатися про найважливіші німецькомовні видання або найпопулярніші нові книги у США. Але про українське чи українськомовне немає майже нічого. Цей проект – чудова і правильна ініціатива Українського ПЕН. Ми з радістю приєдналися до ідеї, бо вважаємо що вона корисна і на часі”.

Серед цілей проекту “Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою” – показати повноту і різножанровість української літератури; звернути увагу українських та іноземних читачів на важливі твори, які з певних причин були забуті або малознані; спрямувати видавців, бібліотекарів та культурних менеджерів до тих творів, які мають перевидаватися, переосмислюватися і бути у фондах українських книгозбірень, а також спонукати вітчизняні медіа більше писати й говорити про українську літературу.