Re: цензії

19.09.2019|Ніна Головченко
Збірка поезії «Любов довготерпить» (2019) Оксани Радушинської
18.09.2019|Микола Гринь, член Національної спілки журналістів України
Талановитий син завороженого Придесення
17.09.2019|Богдан Мельничук, Ігор Фарина, письменники
Оспівування весни спресованого часу
16.09.2019|Андрій Дахній, доктор філософських наук
Екзистенційний досвід поета: творчість у світлі Memento amare
16.09.2019|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Впливає серце у ріку щодення
16.09.2019|Ігор Зіньчук
Розплата за непрощені гріхи
Гіперпростір як відкритий твір (з книги «Від не-початку і до не-кінця»)
Безцінні скарби Сергія Дзюби
15.09.2019|Сергій Синюк
Про сучасність через призму історії
14.09.2019|Марія Грицюк, Івано-Франківськ
«Нехай прибереже свою реть лях, а ми тим часом помислимо…»
Головна\Події\Презентації

Події

20.08.2019|18:08|Буквоїд

У видавництві «Абабагаламага» побачила світ книга поезій Василя Голобородька «Яблуко добрих вістей»

«Яблуко добрих вістей» - так називається книга поезій українського поета Василя Голобородька, яка вийшла друком у видавництві «Абабагаламага».

До книги Василя Голобородька (1945 р.н.) — чільного представника Київської школи поетів, одного з най­ві­до­міших у світовому літера­турному контексті україн­ських поетів XX ст. — увійшли вибрані вірші майже з усіх його поетичних збірок. Попри радянську цензуру й гоніння, поет зумів залишитися нонконформістом, зробивши знач­ний внесок в літературний процес. Свого часу у Бел­граді вийшла антологія світової поезії XX ст. з промовистою назвою: «Від бенгальця Рабіндра­ната Тагора до українця Василя Голобородька». А 1966 року Голобородько напи­сав пророчого вірша, який починався так: «Викрали моє ім’я...» І ось 2016 р. в нього таки викрали ім’я, назвав­ши ним головного героя розва­жального серіалу «Слуга народу»... Проте, як свідчить історія, Поет теж має шанс на перемогу. Але, мабуть, тільки після земного життя...

БЕЗ ІМЕНІ

Викрали моє ім’я
(не штани ж — можна і без нього жити!)
І тепер мене звуть
той, у кого ім’я викрадено.
Я вмію сіяти і мурувати білі стіни,
і коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той,
у кого ім’я викрадено,
а на білих стінах я завжди пишу:
стіну вибудував той, у кого ім’я викрадено.
Привітальні телеграми і листи
ідуть уже на моє нове ім’я,
на ім’я того, у кого ім’я викрадено.
Уже всі примирилися (бо ж і сам давно)
із моїм новим ім’ям.
Дружина теж звикла.
Тільки от не знаю, як бути дітям,
як їх кликатимуть по-батькові?

1966

* * *

для чого ми згадуємо
наші поразки
якщо не прагнемо
реваншу?
для чого ми розшукуємо
могили
наших героїв
якщо тамуємо в собі
почуття помсти?

1994



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери