Мовою оригіналу книжку вперше видано у Парижі 2004 року. Українською мовою книжку переклав Петро Таращук. 

У своїй книжці Елен Блан відкриває завісу з тих процесів, які відбувались у Росії в 1982-2004 роках. 

Авторка не лише розповідає про ці події історії, але й аналізує їх, виявляє причини того, чому КГБ, як би ця структура не називалась, відіграє сьогодні вирішальну роль у процесах керування країною. Експерт показує, які стратегії обрав Путін для утвердження в державі своєї системи. Наводячи безліч імен керівників Російської Федерації, Елен Блан підводить читача до думки: КГБ – розсадник російської політичної еліти. 

Директор видавництва «Темпора» та модератор заходу Юлія Олійник розповіла, що від запрошення на презентацію багато поважних гостей, зокрема політологів, відмовилися, вмотивовуючи це різними причинами, і з цього можна виснувати: людьми керує страх.  

Юлія Олійник

Книжка Елан Блан, за словами заступника директора архіву СБУ Сергій Кокін, змушує замислитись. Перш за все, на його думку, слід звернути особливу увагу в книжці на те, як подано постать Юрія Андропова. Кокін визнав, що це дослідження – перша ластівка такого роду літератури. Підтекст у книжці він бачить такий: автор висловлює свій протест перед усевладдям спецслужб.  

Почесний Президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» В’ячеслав Брюховецький також вважає, що ця книжка – перше серйозне дослідження на таку тематику. Він висловив припущення, що в системі українських спецслужб було щось таке, що не дозволяло піти шляхами російського КГБ. 

Головний редактор сайту «Літакцент» Володимир Панченко каже, що прочитав книжку дуже швидко. У виданні його привабив не лише науковий підхід, а й публіцистична яскравість. Найслабшим у дослідженні літературознавець вважає розділ «Путінізація Росії», де Елен Блан дещо відходить від теми, відволікаючись на питання російсько-французьких відносин тощо і вдаючись до надмірного цитування.  

Юрій Макаров

Шеф-редактор журналу «Український тиждень» Юрій Макаров вважає, що не слід впадати у крайнощі: з неврозами потрібно боротись так само, як і з незнанням. У першому випадку нам загрожує повсякчасне відчуття поряд із собою кагебіста («шукаєш його в кожному закутку»), а в другому – не бути надто без турботливими.

Інформація: книгарня «Є»