Re: цензії

18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Нотатки мемуарного жанру
17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменниця
Володимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
14.12.2024|Валентина Семеняк, письменниця
Ключ до послань
10.12.2024|Ігор Зіньчук
Свобода не має ціни
01.12.2024|Ігор Зіньчук
Томас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Головна\Події\Культура

Події

18.11.2020|18:52|Буквоїд

Відомі львівські співаки презентують кліп «Настав час»

Історія Героя України Андрія Кизила, який загинув в бою за Авдіївку у 23 роки, стала потужною піснею, що нагадує українцям про війну: «Я ж приречений на війну, / Але це не моя провина. / Я ж воскресну, та не прощу, / Що не я виховую сина…»

Троє відомих львівських співаків – В’ячеслав Сінчук, Андрій Капраль (вокальна формація «Піккардійська Терція») і Зіновій Карач (гурт Wszystko) – презентують  пісню і відеокліп «Настав час». В основу потужної композиції лягла історія Героя України (звання отримав посмертно) Андрія Кизила, який загинув в бою за Авдіївку на початку 2017 року, маючи лише 23 роки і семимісячного синочка…  

«Я ж приречений на війну, / Але це не моя провина. / Я ж воскресну, та не прощу, / Що не я виховую сина…», - ці слова із пісні «Настав час» б’ють наче струмом. Уся композиція – оголений нерв. Музику створив В’ячеслав Сінчук, слова – Ілона Ельтек, аранжування – Остап Панчишин, а запис, зведення та мастеринг були проведені на студії Jenny Records (звукорежисер – Мар’ян Криськув).   

Кліп «Настав час» – також дуже емоційний. Історія воїна Андрія Кизила – це історія лише одного Героя. А їх - тих, хто за останні шість з половиною років у ході російсько-української війни віддав за незалежність та цілісність України найдорожче – власне життя, - тільки на Львівщині – понад три сотні (зі Львова – близько 70). А загалом по Україні кількість жертв уже сягнула цифри у понад 13 тисяч. І війна триває… 

Вдова Андрія Кизила Оксана Кизило розповідає, що до війни її чоловік мав три найзаповітніші мрії: вивчити англійську мову, служити у спецназі і взяти участь у миротворчій місії за кордоном. «Тоді, у 2013-му, він говорив: «У нас війни не буде. А який з мене військовий, якщо я не бачив війни?». На жаль, слова Андрія не справдилися – уже незадовго Україну охопила війна… Мій чоловік з великою честю їхав на схід захищати нашу землю. Він був «хворий» війною. Відстояти Україну стало справою його життя. Зараз мені дуже болить, що українці збайдужіли… Байдужість була і в 2014-му, є вона і у 2020-му. Але що рік, то, на жаль, все більша і більша. Нові загиблі уже нікого не дивують… В мене росте дитина, яка постійно питає за тата… І я дуже боюся часу, коли син опиниться у суспільстві, яке знівелює і знецінить подвиг його тата. А таких сімей, як наша, по всій країні - тисячі. І всім їм дуже боляче, що так швидко міліє пам´ять народу…».

 «Ця історія не відпускала мене майже три роки, - каже автор ідеї та режисер кліпу, народна артистка України, керівник ТанцТеатру «Життя» Ірина Мазур. - Сьогодні дуже боляче й образливо спостерігати за людьми, збайдужілими не тільки до своєї країни, а й до подвигу тих, хто віддав за неї життя. Невже так важко зрозуміти, що найбільше, чого хоче ворог, – це деморалізувати нас, зробити українців інертною масою, якій байдуже, якою мовою розмовляти, яку історію вчити і яких героїв шанувати. Що ми говоритимемо дітям, які втратили батьків на війні: хтось із них бачив свого тата, а хтось взагалі не встиг… Казатимемо про складність вибору між незалежністю держави і «хлібом з ковбасою»? Історія, закладена в основу пісні «Настав час», - це історія не однієї родини, а цілої України. Вона стосується кожного, і треба просто пам’ятати, що байдужість у нашому випадку – найгірша союзниця, причому на всіх фронтах: в сім’ї, на роботі і, зрештою, на виборах… Вірю, що рядки «Ми приречені на життя» стануть пророчими для нас і для всієї країни».  

Сфера культури зараз переживає не найкращі часи. А такі патріотичні пісні та відео, як «Настав час», - актуальні та вкрай потрібні українцям – аби живити та берегти пам’ять і давати наснагу рухатися вперед. Створення цього кліпу стало можливим завдяки підтримці та сприянню народного депутата України, кандидата на посаду міського голови Львова Олега Синютки.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери