
Re: цензії
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Події
«Моя чарівна країна» у галереї «АВС-арт»
10 травня, о 18.00 в галереї «АВС-арт» (Андріївський узвіз, 2-Б) відбудеться відкриття виставки живопису Сергія Кириченка «Моя чарівна країна».
Цей мистець брав безпосередню участь у доленосних для нашої країни подіях. Він може розповісти, як тоді було – і страшно, і відповідально, але саме там відчувалось істинне братерство. Боєць, майданівець, котрий перебував у гущі подій із січня по липень 2014-го. Травматичні переживання, тяжке отруєння нервово-паралітичними газами, полон, героїчний чин, – такий зовсім не-художній досвід (а комусь не вистачає свіжих пленерних вражень…), здобутий Сергієм Кириченком останнім часом.
Здавалось би, його полотна мають звучати гостро екзистенційно, драматично. Натомість живопис майстра – це незбагненний світ композицій із майже екзотичних рослин, дивовижний сад, чарівна країна. Власне, за однойменною роботою Сергія Кириченка – «Моя чарівна країна» – й названа перша персональна виставка одеського художника в Києві.
Жага малювання, пізнання таємниць кольору і форми прийшла до нього у зрілому віці, коли після металургійного технікуму зненацька поїхав із рідного Нікополя до Одеси – вступати до славетної «Греківки» (у 29 років, разом із 18-літніми). У своїй майстерні – тісному напівтемному підвалі – набивав на кульман, що лишився від попереднього власника робітні – архітектора, одразу по двадцять аркушів ватманського паперу, ставив на підлогу відро води – і малював, експериментував, спрагло шукав. Гуаш, олія, знову гуаш… Інтроверт у творчому процесі, Сергій Кириченко не ставив собі за мету персональні виставки, тому серед численних групових у біографії мистця їх лише кілька.
Відкрита й щира декоративність картин художника захоплює. Він змальовує взори, на які ментально, медитаційно відгукується українська душа, «українська візерункова пам’ять, як ми реагуємо на орнаменти, квіти», – за визначенням художника Сергія Савченка, котрий охарактеризував стиль колеги як «трансформацію свідомості, спрямовану на виявлення себе правдивого» (в сенсі – справжнього, істинного).
А потім був Майдан. І полон – схопили в Маріїнському. На щастя, нетривкий, але й понині відгукується потребою в лікуванні… Сергій Кириченко повернувся до творчості аж через рік. Знаходить сили, аби писати такі незвичайні й глибокі роботи. Без світла («якби було – я б його увімкнув»), без потрібного простору, у глухому темному підвалі, що зветься майстернею художника. Це протистояння: життя тебе стискає, а ти не даєшся, хочеш розквітнути. Тому й постає в роботах Сергія Кириченка чарівний заквітчаний край, сповнений життєрадісністю, теплом, ніжністю, – як подолання темної доби не лише автором, а й цілою країною.
Про автора
Сергій Кириченко народився в Нікополі 1959 року. Закінчив ОДХУ ім. М.Грекова. Із 1994 року – член Національної спілки художників України. Учасник численних міжнародних і всеукраїнських виставок. Роботи знаходяться в державних та приватних збірках України. Учасник Революції Гідності. Пережив полон і отруєння нервово-паралітичними газами.
Живе і працює в Одесі.
Коментарі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року