
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Події
Ганна Герман в Мінкульті нічого не змінить, - письменник Дністровий
ЗМІ активно обговорюють можливість призначення Ганни Герман на посаду міністра культури у новому уряді Миколи Азарова. «Буквоїд» запитав у Анатолія Дністрового, як він ставиться до можливого приходу соратниці Віктора Януковича у міністерське крісло
- Ні владний табір, ні опозиція не мають ефективних культурних менеджерів.Ситуація з портфелем міністра культури - трагікомічна. Комічна, бо це міністерство - що є, що його нема... суспільство його присутності не дуже відчуває. Трагічна, бо Україна реально знаходиться на периферії світових культурних і гуманітарних процесів.
Державне культурне господарство за своєю суттю залишається совково-народницьким, воно просто на просто «лежить». Державне адміністрування музейної справи - жах повний, ситуація з україномовною книгою - жах не менший, а про кіно я взагалі мовчу. Згадайте державні книжкові виставки та українські стенди за кордоном, на яких персонал не знає іноземних мов. Сюди ж - нема якісного піару, нема промоції, нема інформаційної підтримки. Взагалі нема нового покоління молодих менеджерів на різних рівнях функціоналу. У цьому «заслуга» всіх без винятку влад, які були в Україні з 1991-го року.
Державне адміністрування культури і приватний творчий сектор, якщо можна вжити такий дотепний термін, перебувають на різних планетах. Митці самі їздять куди хочуть, їх перекладають також за власними ініціативами. Держава не закуповує права на переклади видатної наукової та художньої літератури світу. Цим, як знаємо, в нас успішно займався тільки пан Сорос.
Водночас культурної промоції України в світі як такої також не існує - тобто її нема за визначенням. Чехи, румуни, поляки, росіяни - всі вони щороку нарощують свій потенціал і свою культурну присутність у світі, розвиваючи мережі своїх культурних центрів. У нас - мертві бджоли.
Такі-сякі зв´язки й контакти підтримують та розвивають самі митці та окремі недержавні інституції й фонди. Парадокс у тому, що для промоції сучасної української культури більше робить, скажімо Польський інститут у Києві, ніж власне профільне міністерство.
А тепер подивимося на саму посаду міністра культури. Цей портфель розподілятиметься за політичною квотою - тобто це посада, як і інші урядові посади, для політика, а не культурного менеджера. В умовах затяжної політичної кризи, коли все конфронтаційно поділено, міністерство перетвориться на чергове поле битви, як це було раніше. Митці, що колись очолювали міністерство, - це теж не вихід.
Отже оптимальним було б, якби цю посаду обіймав не політик, а ефективний культурний менеджер - людина з таким же досвідом роботи, таким же світоглядом чи стилем, як директори закордонних культурних центрів. Але Україна за 20 років незалежності не спромоглася створити свої культурні центри в ключових столицях світу і не виростила подібних топ-менеджерів. Таких людей ні в опозиції, ні у владному таборі немає.
Ситуація направду патова. Яка може бути культурна політика, якщо Україна як держава навіть не виробляє своєї власної ідеології? Дивлячись на наше центральне телебачення, ми чудово бачимо, який сусід успішно займається насадженням ідеології в Україні. Все це велетенська комплексна проблема, в якій культурна тема є невід´ємною складовою. Тому чи очолить це міністерство Ганна Герман, чи інопланетянин суттєвих змін очікувати не варто.
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників