Про це та про інше Яна Дубинянська розповіла під час чат-конференції читачам порталу «Буквоїд».

Vika 12:52:16 Багато українських письменників пишуть заради задоволення свого его, не зважаючи на те, чи будуть їх читати, чи ні. А Ви коли пишите свої книги, думаєте про читача?
Мені не дуже зрозуміла оця дихотомія: або его, або читач. Коли ти пишеш, відбувається абсолютно самодостатній процес, який, власне, і мети як такої не потребує. Самодостатній світ, самодостатні герої, в котрих своє життя - его тут геть ні до чого. А читачі з´являються вже пізніше. І є багато часу, щоб про них подумати.

Петро 12:44:08 На Вашу думку, чи реально здійснити експансію українських авторів на російський ринок? Так, наприклад, як це є у шоу-бізнесі. Хто, на Вашу думку, може гідно конкурувати із росіянами із сучасних українських письменників?
Я вважаю, цілком реально. Принаймні, інтерес з того боку є, і дуже великий. Для прикладу, мої нові російські видавці (видавництво «ПрозаиК», де вийшов роман «Н2О» і скоро вийде новий, «Глобальное потепление») позиціонують мене саме як українську письменницю, хоч я і пишу російською. А в перекладах останнім часом вийшли і мали резонанс книжки Марії Матіос, Оксани Забужко, Сергія Жадана тощо. «Новый мир» публікує твори українських письменників, нещодавно надрукували оповідання Тані Малярчук. Тобто інтерес є, чого нема - так це якогось спільного масованого удару. Минулого року Україна була почесним гостем на Московському книжковому ярмарку - так письменники, які там були, кажуть, то було жалюгідне видовище, як і все, до чого докладає руку держава. Але окремі, точечні, я б сказала, живі процеси йдуть і будуть йти далі, тенденція має місце.

Петро 12:38:13 Що Ви порадите почитати із Ваших творів? Що Ви вважаєте найкращим?
Всі хороші, чесне слово! Якщо ви раніше нічого мого не читали, мабуть, логічно спробувати малу для початку прозу - збірку повістей «Дружини привидів» або оповідань «Корабель жінок». Втім, я ж не знаю, може, вам більше подобаються романи, тоді беріть «Листи до полковника», або «Проект «Міссурі», або «Фінал новорічної п´єси»... Це я рекомендую те, що зараз точно можна знайти у книгарнях. Недавно в Москві вийшов мій новий роман «Н2О», на сьогодні, звичайно, найсильніша з моїх книжок, але щоб його в нас придбати, треба докласти зусиль.

mavka 12:23:51 Чи є літературні «гуру», на яких ти хотіла б бути схожою у своєму письмі?
Цей момент, навпаки, лякає, бо, звісно ж, хочеться ні на кого не бути схожою. І коли починають порівнювати з «гуру» і ти розумієш, що якесь раціональне зерно в цьому є, бо справді ж читала ці книжки і захоплювалася ними, то починаєш хвилюватися. Хоча все одно приємно. Але імен я не називатиму, щоб не створювати зайвих стереотипів.

Iren 12:24:38 Скажіть мені як початкуючому літератору - про що варто писати, а про що ні?
Це ж усі знають, навіть початківці. Про Кохання, Смерть і Батьківщину варто, а про секс, горілку і наркотики - в жодному разі!

Читач_2 12:09:39 Я читав Ваші книги і російською мовою і українською. Якою Ви пишете свої книги? У Норі-друк вийшла Ваша книга «Дружині привидів». Це - переклад?
Я пишу російською мовою (виняток - книжка для серії «Життя видатних дітей»). Але до перекладів ставлюся дуже ретельно, сама обираю перекладачів, вичитую, редагую. Я вважаю, що книжки треба читати або, звичайно, в оригіналі, або своєю рідною мовою, і коли читаєш задля задоволення, останній варіант навіть кращий. Гарний адекватний переклад - річ можлива і хороша, інакше не існувало б жодного контакту літератур у світі.

mavka 11:59:06 Що треба робити, щоб бути такою ж успішною письменницею як ти? Дай, будь ласка, дві-три поради:)
Слухай, запитай краще в Оксани Робскі. Вона, по-перше, більш успішна, по-друге, чітко відповість :). Я вважаю, що зі свого боку письменник має бути щирим, незалежно ні від чого. Все решта залежить від везіння, якихось щасливих перетинів, контрапунктів. Власне, письменники - леді і джентльмени удачі, десь так.

mavka 11:58:16 Яно, а кого ти з українських авторів любиш читати? Хто тобі більше до вподоби?:)
Люблю Марину і Сергія Дяченків, Євгенію Кононенко, Марину Соколян, Ірен Роздобудько, Ларису Денисенко... щось виходить майже всуціль жіночий легіон. Андрія Куркова люблю!

Bax 18:38:35 Десь прочитав, що Вас дуже хвалить Борис Стругацький. Розкажіть, чи знайомі Ви з ним? Які враження від цієї людини?
З Борисом Натановичем я особисто не знайома, себто він хвалить виключно мої твори, які час від часу друкуються у журналі «Полдень, ХХІ», де він - головний редактор. Та коли я читаю його інтерв´ю (зокрема, з приводу війни в Грузії), то бачу, що це, мабуть, найбільш адекватна і мудра людина у сучасній Росії.

Іванна 12:35:25Пані Яна, що найбільше вплинуло на Ваше рішення стати письменницею? Які книжки, що прочитали в дитинстві, запам’яталися найбільше?
Рішення як такого не було, все відбулося само собою. Спочатку я розповідала іншим дітям свої сни, тоді почала їх записувати, нікому не показуючи, тоді виявилося, що це оповідання і їх навіть можна друкувати, вже пізніше, в інституті, замахнулася на роман... А в дитинстві читала дуже багато. Весь Бєляєв, весь Жюль Верн, весь Дюма, весь Майн Рід були мої, і не тільки. Коли в школі дівчатка давали одне одній заповнювати «анкети», моя відповідь на запитання «улюблена книжка» займала всю сторінку, та все й не влазило.

Bax 18:39:16 Скажіть, а на «Дружини привидів» вже знято фільм? Коли він буде у прокаті?
На жаль, ще ні. Зйомки мали відбутися минулого літа, але продюсер і режисер Юрій Мороз, який збирався екранізувати «Дружин», «відволікся» на екранізацію Акуніна, «Пелагія і білий бульдог». Пересунули на наступне літо. Зараз у нас, бачите, криза, хтозна тепер. Втім, у компанії «Централ Партнершип» усе нібито добре, і я сподіваюся таки цей фільм побачити.

anion 09:43:35 Вітаю, Яно! Із задоволенням прочитав Твою книжку про «життя видатних дітей» із відомої серії видавництва «Грані-Т». Як на мене, вона в цій серії наразі одна з найкращих. Чи не плануєш іще писати дитячого - не про «видатних», а про звичайних дітлахів - скажімо, школярів, а точніше, школярок? Нині добротної «шкільної» прози практично нема - а в Тебе, як мені здається, міг би дуже непогано вийти текст про життя дівчаток-школярок віком так 10-15 років. Не думала про таке?Дякую за добрі слова. Знаєте, а я досі соромлюся прочитати цю книжку своїм дітям, не тому що вважаю її недостатньо доброю, а просто соромлюся, і все. Писати для дітей - це абсолютно окремий вид літератури, для мене то була суцільна авантюра, дуже весела і дуже ризикована, щось на кшталт спуску на гірських лижах. І чи вистачить сміливості таке повторити - не знаю. Втім, можливо.

Ігор Буквоїд 18:04:27 Яно, читав вашу думку в «Известиях в Украине», де ви говорите, що творчим людям, зокрема письменникам пережити так звану «світову фінансову кризу в Україні» легше з тієї простої причини, що митцю працювати ніхто не заборонить. А вам доводилось долати заборони та цензурні бастіони? Коли з´являтся в «Известиях в Украине» ваші нові думки, продовжуйте ними з нами ділитись?
Як журналіст я останні вісім років працюю у газеті «Дзеркало тижня» і, на щастя, це не те місце, де існують цензурні заборони. Що ж до книжок, то в літературному просторі (і українському, і російському) цензури зараз теж як такої нема, і я б цьому, звичайно, раділа. Якби не розуміла, що тут річ не в здобутках демократії - просто література тепер майже не впливає на суспільство, а тому влада її і не боїться. Втім, на мою думку, для письменника найголовніше - бути чесним перед собою. І дотримуватися цієї максими незалежно від існування/відсутності зовнішньої цензури. Щодо колонки в «Известиях», то це було разове замовлення. Коли до мене звернуться ще, я висловлюся, я завжди готова :).

Lubomir 11:33:37 Яна, я поки що не читаю сучасну українську прозу - так вийшло, що більше приваблюють ті, хто вже пройшов свій літературний шлях. Чи можете переконати в іншому - що такого виключного може дати Ваша література або література деяких з Ваших колег? Може й кого-небудь порекомендуєте?
Особисто в мене як у читача, коли я читаю сучасну/класичну літературу, спрацьовують все ж таки різні психологічні механізми сприйняття. Реакція на сучасну прозу, як правило, гостріша, безпосередніша, відбувається якийсь перетин по горизонталі - тоді як твори, випробувані часом, усе ж таки апріорі розставлені по місцях, незалежно від твого власного сприйняття, і реагуєш у будь-якому разі спокійніше. Так воно для мене. Як для вас - не знаю, тому й рекомендувати когось важко, краще зайдіть до книжкової крамниці і позаглядайте у книжки, досередини, прочитайте по кілька рядків. Якщо вже довіряєте моєму смаку, почніть з Марини і Сергія Дяченків, Марини Соколян, Лариси Денисенко, Євгенії Кононенко, Ірен Роздобудько... а там як піде.

ktatat 10:12:09 Перезавантаження перевантаженої свідомості... Життя прекрасне. Краще і не скажеш. А, Ви, маєте яку красу за взірець для створення своїх творів?
Це правильно, життя прекрасне, я теж люблю цей вислів. А найбільш прекрасне - на морі. Я пишу, звичайно, не з натури, не за взірцями, але ж і справді найкраще працюється, коли навколо досконалий і єдино правильний пейзаж. І ноутбук на колінах.