Re: цензії

24.05.2019|Ігор Зіньчук
Історія кохання з ароматом яблуневого цвіту
Сталь і золото – 5 незвичайних видань «Книжкового Арсеналу»
18.05.2019|Микола Адам, член спілки письменників Білорусі, письменник, перекладач
Магія слова
16.05.2019|Юлія Юліна
Любов і Завірюхи
13.05.2019|Наталя Федько, письменниця
Чи можна повірити в світло, якщо в душі – сутінки?
11.05.2019|Юлія Юліна
Тринадцять химерних історій
10.05.2019|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Квіти душі празникують у слові
01.05.2019|Микола Гринь
Батуринська голгофа Сергія Павленка
29.04.2019|Антоніна Корінь, науковець літературно-меморіального музею І. Карпенка-Карого, м. Кропивницький
Він на коні – «живіший всіх живих»
25.04.2019|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Щебече птиця слова в небі дум

Події

14.02.2009|14:06|Буквоїд

Яна Дубинянська: «Для письменника найголовніше - бути чесним перед собою»

Її твори у своїх інтерв’ю хвалить Борис Стругацький. У одному із останніх чисел часопису «Что читать?» він назвав Яну Дубинянську однією із найперспективніших сучасних авторів. Сама письменниця каже, що особисто із Стругацьким не знайома. Він знає її лише за творами, які друкуються у журналі «Полдень, ХХІ», де Борис Стругацький - головний редактор.

Про це та про інше Яна Дубинянська розповіла під час чат-конференції читачам порталу «Буквоїд».

Vika 12:52:16 Багато українських письменників пишуть заради задоволення свого его, не зважаючи на те, чи будуть їх читати, чи ні. А Ви коли пишите свої книги, думаєте про читача?
Мені не дуже зрозуміла оця дихотомія: або его, або читач. Коли ти пишеш, відбувається абсолютно самодостатній процес, який, власне, і мети як такої не потребує. Самодостатній світ, самодостатні герої, в котрих своє життя - его тут геть ні до чого. А читачі з´являються вже пізніше. І є багато часу, щоб про них подумати.

Петро 12:44:08 На Вашу думку, чи реально здійснити експансію українських авторів на російський ринок? Так, наприклад, як це є у шоу-бізнесі. Хто, на Вашу думку, може гідно конкурувати із росіянами із сучасних українських письменників?
Я вважаю, цілком реально. Принаймні, інтерес з того боку є, і дуже великий. Для прикладу, мої нові російські видавці (видавництво «ПрозаиК», де вийшов роман «Н2О» і скоро вийде новий, «Глобальное потепление») позиціонують мене саме як українську письменницю, хоч я і пишу російською. А в перекладах останнім часом вийшли і мали резонанс книжки Марії Матіос, Оксани Забужко, Сергія Жадана тощо. «Новый мир» публікує твори українських письменників, нещодавно надрукували оповідання Тані Малярчук. Тобто інтерес є, чого нема - так це якогось спільного масованого удару. Минулого року Україна була почесним гостем на Московському книжковому ярмарку - так письменники, які там були, кажуть, то було жалюгідне видовище, як і все, до чого докладає руку держава. Але окремі, точечні, я б сказала, живі процеси йдуть і будуть йти далі, тенденція має місце.

Петро 12:38:13 Що Ви порадите почитати із Ваших творів? Що Ви вважаєте найкращим?
Всі хороші, чесне слово! Якщо ви раніше нічого мого не читали, мабуть, логічно спробувати малу для початку прозу - збірку повістей «Дружини привидів» або оповідань «Корабель жінок». Втім, я ж не знаю, може, вам більше подобаються романи, тоді беріть «Листи до полковника», або «Проект «Міссурі», або «Фінал новорічної п´єси»... Це я рекомендую те, що зараз точно можна знайти у книгарнях. Недавно в Москві вийшов мій новий роман «Н2О», на сьогодні, звичайно, найсильніша з моїх книжок, але щоб його в нас придбати, треба докласти зусиль.

mavka 12:23:51 Чи є літературні «гуру», на яких ти хотіла б бути схожою у своєму письмі?
Цей момент, навпаки, лякає, бо, звісно ж, хочеться ні на кого не бути схожою. І коли починають порівнювати з «гуру» і ти розумієш, що якесь раціональне зерно в цьому є, бо справді ж читала ці книжки і захоплювалася ними, то починаєш хвилюватися. Хоча все одно приємно. Але імен я не називатиму, щоб не створювати зайвих стереотипів.

Iren 12:24:38 Скажіть мені як початкуючому літератору - про що варто писати, а про що ні?
Це ж усі знають, навіть початківці. Про Кохання, Смерть і Батьківщину варто, а про секс, горілку і наркотики - в жодному разі!

Читач_2 12:09:39 Я читав Ваші книги і російською мовою і українською. Якою Ви пишете свої книги? У Норі-друк вийшла Ваша книга «Дружині привидів». Це - переклад?
Я пишу російською мовою (виняток - книжка для серії «Життя видатних дітей»). Але до перекладів ставлюся дуже ретельно, сама обираю перекладачів, вичитую, редагую. Я вважаю, що книжки треба читати або, звичайно, в оригіналі, або своєю рідною мовою, і коли читаєш задля задоволення, останній варіант навіть кращий. Гарний адекватний переклад - річ можлива і хороша, інакше не існувало б жодного контакту літератур у світі.

mavka 11:59:06 Що треба робити, щоб бути такою ж успішною письменницею як ти? Дай, будь ласка, дві-три поради:)
Слухай, запитай краще в Оксани Робскі. Вона, по-перше, більш успішна, по-друге, чітко відповість :). Я вважаю, що зі свого боку письменник має бути щирим, незалежно ні від чого. Все решта залежить від везіння, якихось щасливих перетинів, контрапунктів. Власне, письменники - леді і джентльмени удачі, десь так.

mavka 11:58:16 Яно, а кого ти з українських авторів любиш читати? Хто тобі більше до вподоби?:)
Люблю Марину і Сергія Дяченків, Євгенію Кононенко, Марину Соколян, Ірен Роздобудько, Ларису Денисенко... щось виходить майже всуціль жіночий легіон. Андрія Куркова люблю!

Bax 18:38:35 Десь прочитав, що Вас дуже хвалить Борис Стругацький. Розкажіть, чи знайомі Ви з ним? Які враження від цієї людини?
З Борисом Натановичем я особисто не знайома, себто він хвалить виключно мої твори, які час від часу друкуються у журналі «Полдень, ХХІ», де він - головний редактор. Та коли я читаю його інтерв´ю (зокрема, з приводу війни в Грузії), то бачу, що це, мабуть, найбільш адекватна і мудра людина у сучасній Росії.

Іванна 12:35:25Пані Яна, що найбільше вплинуло на Ваше рішення стати письменницею? Які книжки, що прочитали в дитинстві, запам’яталися найбільше?
Рішення як такого не було, все відбулося само собою. Спочатку я розповідала іншим дітям свої сни, тоді почала їх записувати, нікому не показуючи, тоді виявилося, що це оповідання і їх навіть можна друкувати, вже пізніше, в інституті, замахнулася на роман... А в дитинстві читала дуже багато. Весь Бєляєв, весь Жюль Верн, весь Дюма, весь Майн Рід були мої, і не тільки. Коли в школі дівчатка давали одне одній заповнювати «анкети», моя відповідь на запитання «улюблена книжка» займала всю сторінку, та все й не влазило.

Bax 18:39:16 Скажіть, а на «Дружини привидів» вже знято фільм? Коли він буде у прокаті?
На жаль, ще ні. Зйомки мали відбутися минулого літа, але продюсер і режисер Юрій Мороз, який збирався екранізувати «Дружин», «відволікся» на екранізацію Акуніна, «Пелагія і білий бульдог». Пересунули на наступне літо. Зараз у нас, бачите, криза, хтозна тепер. Втім, у компанії «Централ Партнершип» усе нібито добре, і я сподіваюся таки цей фільм побачити.

anion 09:43:35 Вітаю, Яно! Із задоволенням прочитав Твою книжку про «життя видатних дітей» із відомої серії видавництва «Грані-Т». Як на мене, вона в цій серії наразі одна з найкращих. Чи не плануєш іще писати дитячого - не про «видатних», а про звичайних дітлахів - скажімо, школярів, а точніше, школярок? Нині добротної «шкільної» прози практично нема - а в Тебе, як мені здається, міг би дуже непогано вийти текст про життя дівчаток-школярок віком так 10-15 років. Не думала про таке?Дякую за добрі слова. Знаєте, а я досі соромлюся прочитати цю книжку своїм дітям, не тому що вважаю її недостатньо доброю, а просто соромлюся, і все. Писати для дітей - це абсолютно окремий вид літератури, для мене то була суцільна авантюра, дуже весела і дуже ризикована, щось на кшталт спуску на гірських лижах. І чи вистачить сміливості таке повторити - не знаю. Втім, можливо.

Ігор Буквоїд 18:04:27 Яно, читав вашу думку в «Известиях в Украине», де ви говорите, що творчим людям, зокрема письменникам пережити так звану «світову фінансову кризу в Україні» легше з тієї простої причини, що митцю працювати ніхто не заборонить. А вам доводилось долати заборони та цензурні бастіони? Коли з´являтся в «Известиях в Украине» ваші нові думки, продовжуйте ними з нами ділитись?
Як журналіст я останні вісім років працюю у газеті «Дзеркало тижня» і, на щастя, це не те місце, де існують цензурні заборони. Що ж до книжок, то в літературному просторі (і українському, і російському) цензури зараз теж як такої нема, і я б цьому, звичайно, раділа. Якби не розуміла, що тут річ не в здобутках демократії - просто література тепер майже не впливає на суспільство, а тому влада її і не боїться. Втім, на мою думку, для письменника найголовніше - бути чесним перед собою. І дотримуватися цієї максими незалежно від існування/відсутності зовнішньої цензури. Щодо колонки в «Известиях», то це було разове замовлення. Коли до мене звернуться ще, я висловлюся, я завжди готова :).

Lubomir 11:33:37 Яна, я поки що не читаю сучасну українську прозу - так вийшло, що більше приваблюють ті, хто вже пройшов свій літературний шлях. Чи можете переконати в іншому - що такого виключного може дати Ваша література або література деяких з Ваших колег? Може й кого-небудь порекомендуєте?
Особисто в мене як у читача, коли я читаю сучасну/класичну літературу, спрацьовують все ж таки різні психологічні механізми сприйняття. Реакція на сучасну прозу, як правило, гостріша, безпосередніша, відбувається якийсь перетин по горизонталі - тоді як твори, випробувані часом, усе ж таки апріорі розставлені по місцях, незалежно від твого власного сприйняття, і реагуєш у будь-якому разі спокійніше. Так воно для мене. Як для вас - не знаю, тому й рекомендувати когось важко, краще зайдіть до книжкової крамниці і позаглядайте у книжки, досередини, прочитайте по кілька рядків. Якщо вже довіряєте моєму смаку, почніть з Марини і Сергія Дяченків, Марини Соколян, Лариси Денисенко, Євгенії Кононенко, Ірен Роздобудько... а там як піде.

ktatat 10:12:09 Перезавантаження перевантаженої свідомості... Життя прекрасне. Краще і не скажеш. А, Ви, маєте яку красу за взірець для створення своїх творів?
Це правильно, життя прекрасне, я теж люблю цей вислів. А найбільш прекрасне - на морі. Я пишу, звичайно, не з натури, не за взірцями, але ж і справді найкраще працюється, коли навколо досконалий і єдино правильний пейзаж. І ноутбук на колінах.



Додаткові матеріали

Дубинянська Яна
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери