Re: цензії

16.01.2025|Ігор Чорний
Бориславу не до сміху
09.01.2025|Богдан Смоляк
Подвижництво, задокументоване серцем
07.01.2025|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Володимир Полєк – жива енциклопедія
03.01.2025|Віктор Вербич
Обітниця Олександра Ковча: «Любити, вірити, чекати»
02.01.2025|Галина Максимів, письменниця
Про вибір ким бути: ножицями чи папером
31.12.2024|Михайло Жайворон
Між рядками незвіданих тиш
31.12.2024|Галина Максимів, письменниця
Подорож, яка змінила світ на краще
30.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Femina est…
30.12.2024|Віктор Вербич
Коли любов триваліша за життя
30.12.2024|Петро Білоус, доктор філології, професор
«Небо єднати з полем...»
Головна\Події\Книжковий ринок

Події

28.03.2013|20:38|Буквоїд

Лариса Денисенко написала детектив до проекту «Злочин і кара»

Лариса Денисенко завершила свій перший детективний роман.

Про це письменниця розповіла на своїй сторінці у Facebook.

«Сьогодні я закінчила роман. Це мій перший досвід у написанні детективів, а ще перший досвід написання, умовно кажучи, замовного тексту, до проекту «Злочин і кара», в котрий мене затягнув бджілка - Кокочка. 
Але я не тільки про це. З січня я написала велике тематичне оповідання для одного, на мій погляд, важливого літературно-соціального проекту, котрий продумали ми з Галиною Вдовиченко, незабаром про це можна буде говорити вголос. Потім несподівано написала дуже симпатичну велику повість або невеликий роман про жіночну дружбу двох стареньких. Цей твір мені дуже подобається. І ось - детективний роман. Це я не рахую колонки, котрих також було багато написано. Оповідання для журналу «Абетка права» та ще кілька виробничих, можна так це означити, текстів. Я веду процеси, займаюся судовим проектом, котрий, сподіваюся, також виллється в корисну книгу, займаюся редакторством,веду два юридичних журнали. Пережила важкі часи, втрату, думаю, до речі, що ранній відхід Макса збурив у мені творчу енергію, слабка людина, боїться того, що піде з цього життя, і не встигне всього зробити. Наче й так не зрозуміло, що в будь-якому разі не встигне. Навіть страшно, чесно. Така кількість роботи, втім, не можу сказати, що я пресую себе чи мало відпочиваю, якось все встигається. Але постійно здається, що не допрацьовуєш, не викладаєшся на повну силу, ледацюришся. І через це стає соромно, особливо коли добре почуваєшся», - поділилася із читачами Лариса Денисенко.

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери