При цьому знехтувавши юридично обґрунтованим правом на подовження договору оренди приміщень книгарні та публічно гарантованим  ним же  правом колективу  на працевлаштування в оновленій книгарні.

Крім того, голова КМДА незаконно скористався брендом «Сяйво», який був запатентований колишнім колективом книгарні «Сяйво».

Відтоді минуло півроку. Сьогодні замість традиційних 65 тисяч найменувань книжкової продукції, представленої переважно вітчизняними видавництвами, які колись щільненько розташовувались на полицях легендарного «Сяйва», ми бачимо ляльковий театр та величезний друкарський верстат XEROX, що стоїть в центрі торговельної зали.

Врешті-решт недолугість концепції діяльності оновленої «Сяйво книги» нікого не дивує. Від початку заява голови КМДА про створення вже до кінця 2012 року мережі муніципальних книгарень та відкриття 10 подібних комерційно успішних магазинів виглядала утопічною. Олександр Попов навіть й не збирався поширювати червоне письменство киянам. Аби колишній та справжній колектив книгарні не намагався раз за разом привертати увагу суспільства та ЗМІ до власного законодавчо - обґрунтованого діалогу з діючою владою, Попов давно б прикрив цей жалюгідний проект та віддав попередньо обіцяне коштовне приміщення в центрі Києва своєму однопартійцю - чиновнику.

Прямий доказ тому -  відмова у працевлаштуванні професійної команди книгарні «Сяйво» та залучення  до управління книгарнею фахівця «професіонала» в області заготовки металобрухту. В даному аспекті дивує лише мовчазне погодження з вибором сфери діяльності начебто книгарні поважної наглядової ради, запрошеної Поповим для координування діяльністю псевдокнигарні, до складу якої входять письменники Юрій Щербак, Михайло Слабошпицький та видавець Іван Малкович.  Невже корифеї вітчизняного літературного процесу свідомо погодились виконувати бутафорську місію?… 

В контексті сьогоднішніх загальнополітичних та соціальних трансформацій, підмін понять та цінностей, що відбуваються в нашому суспільстві, ситуація з «Сяйвом» виглядає абсолютно логічною та типовою. Утім, донедавна українське книжкове середовище було поза інтересами влади.  Воно замале, специфічне та «дріб´язкове», як для великих маневрів. Чому ж тоді, маючи такий клопіт з колективом книгарні «Сяйво», голова КМДА не припинить цей абсурдний та коштовний для міського бюджету балаган?  Чому  не поверне колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво» юридично, законодавчо обґрунтоване право на подовження договору оренди приміщень книгарні і продовження професійної комерційної діяльності?  Адже в даному випадку приміщення книгарні залишатиметься власністю громади міста Києва,  та і штучно створена псевдо-книгарня  не витягуватиме з міського бюджету безцінні для киян кошти. Напередодні виборів в мери Києва цей «благородний» вчинок виглядав би дуже показовим для його іміджу та переконливішим, ніж мішечки з гречкою для свідомого електорату. Принаймні, як це доводять факти, Попов все ж таки турбується та створює собі імідж людини, яка опікується київськими культурними об´єктами. Про це навіть свідчить остання його показова акція на Парковій алеї: заплющивши очі на свавілля чиновників-рейдерів,  що зазіхнули на забудову алеї, він  приїхав на акцію по захисту алеї від знищення.

З метою моніторингу позиції  професіоналів книжкового бізнесу щодо ситуації, яка склалася навколо  книгарні «Сяйво книги», я звернувся до найпотужніших операторів книжкового бізнесу, найкращих видавців України.

Ігор Степурін, директор видавництва «Самміт-книга»

Наше видавництво неодноразово намагалось налагодити комерційні відносини з керівництвом книгарні «Сяйво книги», але  ми щоразу отримували відмову. Керівництво книгарні відмовляється брати книжки навіть під реалізацію.

Я вважаю, що голова КМДА має посприяти вирішенню питання про повернення ТОВ «Книгарня «Сяйво» вкраденого  під час рейдерського захоплення майна на суму понад 5 млн. грн. Так само як, з його власних слів, Олександр Попов посприяв вирішенню питання про повернення приміщень книгарні «Сяйво книги» до київської громади в Господарському суді м. Києва в травні 2011 року,  він має й посприяти скорішому розгляду кримінальної справи про вкрадене майно колективу книгарні.

До речі, сума боргу книгарні «Сяйво книги» перед нашим видавництвом складає 20 тисяч гривень. Перелік книжок, який ми віддали на реалізацію ТОВ «Книгарня «Сяйво» складався з дуже цікавої, актуальної літератури, якісної політичної та ділової літератури.  Мені шкода, що ці книжки не знайшли своїх читачів та зникли у невідомому напрямку.

Я вважаю, що комунальні площі книгарні, розташованої в самому центрі Києва та ще й напередодні Євро-2012, використовуються неефективно. Така книгарня може та має приносити відчутний прибуток, який забезпечуватиметься якісним менеджментом на кшталт московського «Бібліоглобуса». В разі, якщо цим займатимуться непрофесіонали та реалізовуватиметься непрофільна продукція, крах проекту неминучий. Ситуація книгарні «Сяйво книги»  загострюється неефективним використанням муніципального бюджету, коштів киян.

Книгарня «Сяйво книги» мала б стати культурним центром, в якому майже щоденно презентуються яскраві, суто літературні проекти: зустрічі з молодими літераторами, майстер-класи, презентації бестселерів, в тому числі й російських видавництв. Але найперше книгарня має представляти широкий сучасний книжковий асортимент.

Ніна Прибєга, директор державного спеціалізованого видавництва «Мистецтво»

Свої книжки видавництво «Мистецтво» книгарні «Сяйво книги», за умов відсутності передплати, не дає. Видавництво займається випуском художніх альбомів, путівників та художньої літератури. Ця продукція  користується попитом у киян та гостей столиці. Аби керівництво книгарні та її  опікуни з КМДА вирішили питання про безвідсоткове кредитування бюджету на закупівлю літератури  в рамках нормального ринкового господарювання, я впевнена, від цього імідж та комерційний зиск книгарні тільки б покращився. Ба більше - наші книжки могли б дуже гарно реалізовуватись напередодні Євро-2012.

Книгарня «Сяйво книги» заборгувала нам певну суму за вкрадені під час рейдерського захоплення книги. Я взагалі не розумію, чому нове керівництво не вважає цей борг своїм власним. Книгарня є муніципальною власністю й завжди знаходилась на балансі міських комунальних підприємств. Перехід з балансу на баланс не означає перекреслювання попередніх комерційних відносин. Існує економічне поняття спадкоємності боргових зобов´язань. Якщо голова КМДА потурбувався про повернення до київської громади приміщень книгарні «Сяйво», захоплених рейдерами, він має й потурбуватись про вирішення питання щодо повернення вкраденого рейдерами майна, в тому числі й наших книжок.

І кілька слів про друкарську машину Xerox, яка зараз використовується фахівцями книгарня «Сяйво книги» для тиражування книжок на замовлення. Це - не нормально. Книгарня нехтує авторським правом видавців та тиражує чужі твори незаконно. Керівництво книгарні публічно обіцяло укласти з вітчизняними видцями угоди про можливість тиражування книжкової продукції  й сплачувати за це певні, фіксовані угодою, гроші. Вони цього не зробили.

Щодо продажу ляльок в книгарні замість літератури скажу наступне: якщо продаж книжок або іншої продукції в книгарні прописано в Статуті підприємства, вони мають законне право їх продавати.