Розповідаючи про попередню книгу, я писав, що Ґеральт плавно переходить на задній план, поступаючись місцем глобальнішим проблемам. У цьому романі, на мою думку, відьмак остаточно поступився місцем головного героя. Він більше не фігурує на кожній сторінці книги, власне, його немає навіть у кожному розділі. А от зеленоока Цірі, навпаки, все більше постає в ролі ключового персонажа. Ті темні часи, що насувалися у «Крові ельфів», наприкінці цієї книги вже настають. У центрі всього сюжету, між добром і злом, між щастям і погордою стоїть юна Цірі. Цірі, яку оберігають, люблять і про яку піклуються Ґеральт і Йеннефер.

Нільфгард шукає Цірі, аби заволодіти спадкоємцем Цінтри, щоб поставити поруч із нею на троні свою людину, чи навіть одружити її з самим імператором Нільфгарду. Королівства Півночі також шукають її, як останню надію. Але далеко не всі бажають їй добра. Ґеральт, який зберігає нейтралітет у цій масштабній сутичці, робить все лиш для того, щоб захистити Цірі, щоб захистити своє призначення. Та чи вдасться йому зробити це, зберігши той нейтралітет? Чи, може, відьмак проллє свою та чужу кров, щоб не пролилася кров Цірі?

У цілому, роман схожий на попередні книги про відьмака. Красиві описи мальовничих місцевостей, детально описані сутички, влучний гумор, знайомі герої. До речі, у цій книзі ви матимете змогу зустрітися з відомими вам із попередніх книг чарівниками, знову зможете побувати в лісі дріад, чарівному Брокілоні, хоч і не довго. Також варто згадати нашого доброго друга Любистка, який теж присутній у книзі.

Читач разом із Йенненфер та Цірі відправиться в цікаве місто Горс Велен, де матиме змогу трохи прогулятися з Цірі, як втрапить у чергову невеличку пригоду. З Йеннефер у супроводі Ґеральта можна буде побувати на особливому заході, куди з’їдуться всі найвпливовіші маги. Ну а в компанії самої Цірі, читаючи книгу, можна буде опинитися в безкраїй пустелі, де Цірі знайде дуже особливого товариша, про якого краще прочитаєте самі.

Щодо особливостей українського видання. Усе загалом таке саме, як і в попередніх книгах, тільки тут після роману та перед коментарями є декілька сторінок про магію в світі відьмака, що ближче знайомлять нас із вигаданим світом, та створюють особливу атмосферу. Також відзначу, що карта світу на форзаці в цьому романі стає справді корисною. Можна самому побачити, де розташовувалися війська, де знаходяться захоплені та вільні міста, чи знайти на карті місцевість, де перебуваюь герої в конкретних розділах.

Особисто мені сподобалось, як Анджей Сапковський майстерно перейшов від цікавих комедійних оповідань, які ми бачили в першій книзі, до фентезі серйозного, епічного. Все ніби таке саме, як і в попередніх книгах, ті самі герої, ті самі міста, але з часом світ змінюється. Починається війна. Наступає час жорстокості, час злоби. Час погорди.

Артур Дронь