Re: цензії
- 15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяКоли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
- 14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник«Ятаган» змушує замислитись…
- 14.11.2026|Пауліна МалохлєбПольська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 12.11.2026|Тетяна ГрабМісце сили у Сан-Фурсиско
- 04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПовернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
- 02.11.2026|БуквоїдУ перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 29.10.2026|Василь КузанРеалізм абсурду
- 27.10.2026|Юлія МанякінаМузика розшарпаної цілости
- 26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
- 23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяЖити, поки життя триває
Видавничі новинки
- Юлія Судус. «Переливи»Поезія | Буквоїд
- “Читай про рідний край”Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
Літературний дайджест
Ані дня без дна
Іноді література змінює не світ, а стать.
Кажуть, усе в житті буває вперше, а якщо йдеться про літературу, то й поготів. Тут просто необхідно свого часу — тобто вчасно, що вкрай важливо — впасти на самісіньке дно жанрово-стилістичного провалля, щоб звідти поглянути на своє подальше майбуття. Принаймні у сучасній українській літературі майже всі так роблять, дебютуючи зi скандальними текстами, щоби потім стати запеклими моралістами на посаді якого-небудь радника з культури.
Хай там як, але зазирнути в очі чудовиськ iз радянського минулого буває легше, аніж щодня дивитися в дзеркало давно вже заднього виду на своє власне життя. Скажімо, у збірці «Безодня» Марисі Нікітюк (Л.: Видавництво Анетти Антоненко) з героями її одинадцяти оповідань-катастроф відбувається майже те саме. І добре, якби з дорослими героями, що раз по раз занурюються в безодню рідного менталітету, але ж тут iще є діти. І навіть підлітки, що згризають до крові руки і гукають у щасливе майбутнє: «Куди ви, космонавти?» «На Марс, будувати утопію», — відповідають звідти.
Судячи з усього, авторка будує свою власну утопію деінде, не лише в сучасній літературі, займаючись iще якимись візуальними практиками. Зрештою, це нормально — ставитися з однаковою увагою до всіх видів свого дозвілля, не гребуючи основною роботою. Що ж до візуальності у самій збірці, то оформлена вона художником з іменем, винесеним аж на обкладинку, цілком стильно. Чи пак, стилізовано — чи то під Отто Дікса (адже у збірці суцільні інваліди дитинства, юності, духу — як у німецького маляра — війни), а чи під Пауля Клеє. У будь-якому разі ламкі лінії малюнка вплітаються, як-то кажуть, у канву не менш покрученої оповіді цілком органічно. Це загалом дуже рідкісна риса сучасного книговидання, коли важко зрозуміти, хто кого ілюстрував: художник автора чи навпаки. Крім того, у графічному образі з обкладинки навіть збережені національні стандарти, і якщо в західній традиції у того ж Мунка весь крик назовні, то у нас усе всередині, на дні, в ембріоні невимовленого слова.
До речі, про безодню. Герметичних, розхристаних і навіть драматургічних оповідок (у збірці є навіть міні-п’єса) авторці не бракує. Зрештою, дисципліну писання ніхто нікому не нав’язує. Натомість оповідання з назвою, що дало ім’я всій збірці, мабуть, найкраще. Воно велике і тепле, наче море, тобто горе, або звичайнісінька повість. У ньому вся суть, розумієте? Не така, як в однойменному романі Єгора Радова, де суцільний гротеск зi згаданим абсурдом, а як у Жадана у «Ворошиловграді». Тільки тут, здається, Кривий Ріг. Але все одно страшно, коли навколо всуціль новітні технології з непідкупними ЗМІ, а герої живуть, немов за проклятого соціалізму, їй-богу. Та й не в героях, якщо чесно, справа у цій хроніці нашого лихоліття, у цій «Безодні» часів недорозвиненого сучукрліту і взаємозамінного виробництва.
І хіба не Жадан, скажіть на милість, гукає до нас звідти, заплутавшись у лахмітті фемінізму? «Патлатих, наче ненависні Валєрі гіпі, космах кукурудзи зміїлись рухливі доріжки — так тікали в рослинну безвість малі вовчата, тягнучи за собою, наче вужа, сталевий трос. Валєра вихопив табельного пістолета й почав стріляти в поля. Саню скрутило від громоподібних пострілів, він прикрив голову руками й ставши кричати «бідний, бідний Чіполіно!» і «аааа!» і «оооо!» — і струси в діафрагмі. «Паф! Піф! Знай наших, довбана школото! Суча звірото!» Нарешті у Валєри закінчились патрони, він стрибав у полі кукурудзи, наче кіт у високій траві, він кидався скаженим звіром то в один бік, то в інший, туманно тямлячи, де в цій зелено-жовтій висушеній безконечності схід, захід, північ чи південь. Голова крутилася у Валєри, і йому хотілось кричати. Він вдихнув на повні груди, видихнув і зрозумів, що світ міняється».
Насправді ж у цьому новому світі старої прози, як мовив нарком у «Голубому салі» Сорокіна, давно вже нічого не змінюється. І це, напевно, на краще, бо що може бути гірше за літературу, яка змінює не світ, а стать?
Ігор БОНДАР–ТЕРЕЩЕНКО
Коментарі
Останні події
- 17.11.2026|09:06Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
- 15.11.2026|06:56Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
- 12.11.2026|20:47Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
- 09.11.2026|15:19У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
- 09.11.2026|06:48«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
- 08.11.2026|22:31У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
- 06.11.2026|15:56«Писати і жити, жити і писати»
- 06.11.2026|15:5110 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада
- 06.11.2026|15:39В Україні запустили сервіс «Своя книга» для самостійного видання книжок
- 06.11.2026|15:32У «Видавництві Старого Лева» вийде нова книжка Євгена Положія «Усі тварини ходять босоніж»
