Про це письменниця, журналіст, історик, професор  Олена Стяжкіна заявила під час дискусії "Українські 90-ті: пошук національної ідентичності", яка відбулася 6 серпня в PinchukArtCentre.

Окрім соціальних та культурних явищ 90-х років учасники дискусії обговорювали і проблеми сьогодення, зокрема ситуацію на Донбасі.

"Є можливо, якийсь текст чи якийсь культурний феномен, який варто було б нести туди, на Донбас? Який би допоміг їм ідентифікувати себе частиною великої України? Якою мовою варто було б вести ментальний діалог?", - запитала модератор зустрічі, телеведуча Тетяна Даниленко.

"Хто це "вони"? Коли ми дозволяємо собі говорити "їм щось нести", ми потерпаємо від війни на своєму внутрішньому сході. Вони, оці умовні "вони", це люди, які перебувають в тривалій лікарняній комі. І якщо їх розглядати так як "їх" , то це означає, що ми можемо собі дозволити піти до психлікарні чи кудись ще, де є хворі люди, і розглядати їх з посмішками, копирсатися в них: "от бачите, які уродства", - зазначила Стяжкіна.

Коментуючи той факт, що таке ставлення до жителів регіону ґрунтується на тезі "почути Донбас", Стяжкіна зазначила, що цю тезу придумали зовсім не місцеві жителі.

"Теза "услышать Донбасс" сформована років 15, а то й 20 тому в Кремлі. І на цій тезі побудований демонічний образ Донбасу. І на цій тезі зроблена війна", – вважає вона.

Письменниця, яка сама родом з Донецька, акцентувала увагу на тому, що немає ніяких "вони", а є "інформаційна небезпека та інформаційний наркотичний стан", і не варто думати штампами та упереджено ставитися до людей.

"Бо люди завжди краще, ніж ми думаємо про них" , - резюмувала вона.

 Дарія СЄЧКОВА