До трагічних подій на Східній Україні працював машиністом на металургійному заводі, писав свої твори після роботи.

У літературі Олексій Чупа починав як автор поетичних збірок, але потім вирішив спробувати себе у прозі.

Дві його перші прозові книжки ("Бомжі Донбасу" видавництва "Дискурс" та "10 слів про Вітчизну" видавництва Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля") одразу ж увійшли до довгого списку цьогорічного конкурсу "Книга року ВВС".

Про те, як україномовному письменнику жилося на російськомовному Донбасі та хто вплинув на його творчість Олексій Чупа розповів в інтерв´ю ВВС Україна.

"Мікс реалізму та утопії, альтернативна історія"

ВВС Україна: Розкажіть у кількох реченнях, про що Ваші книги ("Бомжі Донбасу" та "10 слів про Вітчизну")? Питання не стільки про сюжет, скільки про загальну ідею книг.

Олексій Чупа: Це книги абсолютно різнопланові. "Бомжі Донбасу" - мікс реалізму та утопії. Альтернативна історія, книга про державу, яка існувала тисячу років тому і яка зникла. Це намагання вписати Донбас в контекст української історії з часів Хрещення Русі, щоби ні в кого навіть не виникало питань - чий він.

"Десять слів" - це історія про втечу з України, про спробу втечі. Історія про Україну, з якої хочеться втікати і про Україну, до якої хочеться повертатися. Така собі спроба визначити, чим є для українця його держава.

ВВС Україна: Дії обох книг проходять у дуже різних обставинах - у Макіївці та Варшаві, розповідають про дуже різних людей. Що Вас спонукало написати ці книги та чому саме про ці міста?

Олексій Чупа: Ну, стосовно Макіївки - питання дуже просте. Це моє місто, яке я добре знаю, в якому я орієнтуюся і яке мені захотілося описати в книзі.

Варшава і Польща взагалі - дуже випадковий вибір. Це дивний збіг, у час, коли я писав цю книгу, я зацікавився польською мовою, польською культурою і, відповідно, Польщею.

Поїхав з Макіївки

ВВС Україна: Питання про Макіївку. Чи проживаєте зараз там (якщо це відкрита інформація)? Як там сприймають Вашу творчість, зокрема книгу "Бомжі Донбасу"? Наскільки небезпечно зараз бути україномовним письменником у Макіївці? Наскільки це було безпечно до 2014 року?

Олексій Чупа: Я вже кілька місяців як виїхав з Макіївки. До цих всіх подій буття там українським письменником не несло ніякої загрози або чогось такого. Реакції варіювалися від здивування й нерозуміння до схвалення, але агресії не було ніколи.

"Бомжі" на Донбасі навряд чи продаються, але реакція на них там зараз може бути різна. Якщо людина прочитала тільки назву та побачила обкладинку - то негативна. Якщо прочитала - то радше позитивна, бо про Донбас там немає жодного поганого слова.

"Українська видалася милозвучнішою - дуже простий вибір"

ВВС Україна: Чому вирішили писати українською?

Олексій Чупа: В якийсь момент мого життя українська видалася мені милозвучнішою, ось і все. Те, що я писав українською, подобалося більше, ніж російськомовні тексти - тому вибір був дуже простим.

ВВС Україна: Ви починали як поет. Чому вирішили писати прозу?

Олексій Чупа: Захотілося описувати і досліджувати певні явища, а не короткомиттєві настрої. Проза дозволяє це робити ґрунтовно та в повному обсязі. Дозволяє дослідити динаміку розвитку явищ, зробити прогнози. Проза дозволяє проводити дослідницьку роботу.

ВВС Україна: Хто Ваші улюблені автори і чи впливають вони на вашу творчість?

Олексій Чупа: Звісно ж, впливають. Кафка, Ремарк, Гашек, Фаулз, Булгаков, Джером К. Джером. Із українських авторів - Жадан та Андрухович.

ВВС Україна: Чим важлива для Вас премія "Книга року ВВС"?

Олексій Чупа: Це визнання того, що твоя щоденна праця не пропадає дарма. Коли ти живеш писанням - це дуже важливо.