
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Андрухович. Миротворці і (з)радники
Цих крадіїв і шулерів саме час назавжди позбуватись, а не голубів миру з них робити.
Хіба не зрозуміло, що їхня мета - затролити собою до смерті?
Ви бачили це фото, як вони дружно сидять на так званих перемовинах у Донецьку? Справа наліво в одному ряду – Кучма, Медведчук, Шуфрич. Так сідають на перемовинах представники однієї команди, а не протилежних сторін. Сенс же в тому, щоб сидіти навпроти опонента і дивитись йому в обличчя, хоча б іноді.
А тут – в один ряд. І не випадково. Бо це ж сидять "свої" люди. Колишній президент поруч із колишнім шефом своєї адміністрації, далі колишній "шнир" цього колишнього шефа. Як вони можуть не домовитися? Звичайно, вони домовляться.
Два останні начебто представляють Схід. Аякже! Ще місяць-другий тому і пан Шуфрич, і мадам Королевська, і навіть згаданий невмирущий чахлик металися в телевізорі з виряченими очима й затиснутим у напрузі гузном, рятуючи свої активи й телевізійне реноме. А сьогодні вони представляють Схід. Зрештою, Шуфрич і Крим представляв, репетуючи в усіх ефірах наприкінці лютого, ніби жодного захоплення півострова не відбувається й не відбудеться. Це що, хіба не очевидне і пряме прислужництво окупантові?
Та й деякі інші нічим не кращі. Бідолашний Симоненко, що рятуючись від кошмарних "правосеків", дременув до ненависної франкістської Іспанії. Покалічена Семенюк, сумління найсумліннішої з партій. І хто там ще? Єфремов, Олійник, пані ГеГе. Героїчний Царьов, що його не змогли залякати навіть зеленкою. Тепер він лідер цілого "Союзу республік".
Так і хочеться, аби всі ті страхи й кошмари, які вони в собі носять і які вилазять на світ Божий з їхніх дещо викривлених ротів, збулися для них поза чергою. Як вони звикли й люблять, VIP-порядком. Щоб оті "повстанці", існування яких вони визнають і "права" яких збираються захищати, добряче потрусили їхні кишені й тельбухи. Щоб те народовладдя, яке їм так до смаку, увірвалося до кожного з них у домівку і винесло звідти потужним смерчем усе нажите. Щоб їхній улюблений Ленін зі своїм "грабь награбленное!" хоч на коротку історичну мить став для них не одороблом на цоколі, а жахною реальністю.
Як можна після всього, що вони зробили з країною, й далі пхатися зі своєю начебто позицією та порадами? Їхня роль давно зрозуміла: підмахнути якомога старанніше Путіну. Виграти час, заморочити голови, дати зайдам-терористам передихнути і – як вони це називають? – увійти. Це таке прикриття, складова частина загального путінського плану.
Цих крадіїв і шулерів саме час назавжди позбуватись, а не голубів миру з них робити. Хіба не зрозуміло, що їхня мета - затролити собою до смерті? Бо як таким безмежно дискредитованим негідникам можна вірити і, тим більше, довіряти чиїсь життя? Люди б їм, якби в нашій країні усе було за законом, хіба що в´язничне подвір´я замітати довірили би. Тим часом ці неперетравлені комуно-регіональні рештки нахабніють на очах, намагаючись урвати свій шматок пирога у війні, ними ж, до речі, профінансованій. І підживлюваній їхніми ж нескінченними ресурсами. Класична формула за Марксом, можна сказати: гроші – товар – гроші (але вже більші).
Голосами всіх цих недобитих хухричів і мухричів у брехню втягується все. Усе без винятку – фейк, фальшак і підробка. Руйнувати довіру і компрометувати – їхнє бойове завдання і призначення. Це абсолютні спойлери, які самою своєю появою викликають не лише блювотні рефлекси, але й відчуття чергового провалу, дискредитації, змови у верхах. Анґела Меркель, бачите, вже навіть підтримала Медведчука. Ну не сміх крізь сльози? Ангела Меркель виявляється настільки обізнаною в тонкощах наших політичних розкладів, настільки глибоко зануреною в наші внутрішні процеси, що навіть якогось Медведчука вона знає й цінує. Може, вона ще й Лозінського на перемовини висуне? Теж авторитетна політична фігура як-не-як.
Але знаєте що? Нічого в них не вийде, і нас уже не спинити. Асоціацію підписано – коло замкнулося, Майдан переміг.
У цей день мені згадалося дещо з тих перших майданних днів наприкінці листопада. Пам´ятаєте новину про те, що в Москві роздавали ордени й медалі за зрив нашої з ЄС асоціації? Пам´ятаєте, як першим серед перших нагородили найодіознішого й найтупішого з путінських (чи найпутішого з тупінських?) радників Глазьєва? Пам´ятаєте, за що? "За сохранение Украины в едином экономическом пространстве России" – так якось це називалося.
Серед коментів під тією новиною мені на все життя запам´ятався найкоротший: "Не сГлазили бы…"
Сталося. "Сглазили". Можливо, відтепер президент Росії пильніше зважатиме на прізвища, підбираючи собі радників. Але то його проблеми, яких у нього, до речі, катастрофічно більшатиме.
А нам своє робить.
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем