Минулого року моїм центральним закидом було те, що чи не всі представлені письменники друкуються в одному видавництві. Крім того, цифри важко було перевірити - дані про "сукупний наклад" надавалися самими видавцями. Відтак перевірити бодай щось було неможливою місією.

Цього року укладачі рейтингу звернулися до Книжкової палати імені Івана Федорова, котра надала цифри накладів 2012 року. Це виглядає адекватно - офіційна статистика плюс прив´язка до конкретного року можуть у майбутньому забезпечити бодай часткову ротацію імен у рейтингу.

Крім того, свої цифри надала одна книжкова мережа з 38 книгарень. Це дає можливість порівняти цифри накладів із реальними продажами. 

Важливість такого порівняння полягає в тому, що можна подивитися, хто з українських письменників витримує конкуренцію з зарубіжною і-або перекладною книжкою. В дужках також зазначу, що список мереж можна було б і розширити. 

Практика "УП. Життя" показує, що результати можуть дуже різнитися.

Мої головні запитання до рейтингу "Фокусу" починаються в списку найбільш запитаних у пошуковиках письменниках, списку 5 найбільш тиражних публіцистів та списку 5 найбільш тиражних поетів.

Почнемо з пошуковиків. Журнал зібрав десятку за версіями "Google" та "Яndex". Вони виглядають так:

Ніби все виглядає непогано, якби не примітка до цього списку. Примітка така: до списку не увійшли письменники "чию письменницьку діяльність важко відділити від соціальної активності".

Саме за цим критерієм до списку не увійшла, наприклад, Ірена Карпа.

Ось тут і проблема. Суспільну та літературну діяльність не можна відділити і у випадку Марії Матіос, Ліни Костенко, Оксани Забужко, Сергія Жадана. 

Одним словом, я не розумію, чим саме Карпа не підійшла "Фокусу".

Друга проблема – це список топ-поетів. Він виглядає так:

Моя перша рефлекторна реакція – хто всі ці люди? 

Я розумію, що хтось із них колись отримував різноманітні премії та державна нагороди… але хто з вас, дорогі читачі, колись читав тексти цих людей? Крім, очевидно, Ліни Костенко.

Я думаю, що критерій річного накладу мало підходить для оцінки поезії. Я теж можу своїм коштом надрукувати 10 тисяч брошур із римованими текстами, зберігати їх на своєму балконі, бо ту книжку ніколи ніхто не побачить у книгарнях, поширювати тексти в метро, навіть безкоштовно… але це жодним чином не свідчитиме про мою популярність як поета.

Популярність поета – це аншлаг у театрах, де виступає Ліна Костенко, це аншлаги на виступах Сергія Жадана та продані квитки на виступи Андруховича з гуртом "Karbido".

Можливо, я помиляюся, але я бачу визнання поета як визнання читачів, а не суху кількість виданих примірників. На мою особисту думку, річний сумарний наклад – це не найкращий з можливих критеріїв. 

Мені шкода, що в творців рейтингу не знайшлося консультанта, котрий би вказав на неадекватність таких результатів.

Щось подібне я бачу в рейтингу публіцистів. Він виглядає так:

Звісно, тут теж не всі імена невідомі. Але наскільки критерій накладу адекватний в цій ситуації? Хто з названих п’яти імен як публіцист має реальний вплив на суспільну думку?

Чому це помилкова версія підрахунку? А тому, що кількість виданих книжок не завжди відповідає кількості реально спожитих. Ніхто не може гарантувати, що автори книжок про який-небудь "шляк аріїв" не складують цей самий "шляк аріїв" на власному балконі.

Можливо, я помиляюся. Але як людина, що уважно стежить за літературним процесом в Україні, я можу собі дозволити це здивування.
Звісно, наявність такого рейтингу – краща за його відсутність. Особливо з огляду на ПОВНУ відсутність бодай соціальних досліджень про особливості, закономірності та структуру українського (не?)читання.

Ірина Славінська