Літературний дайджест

То хер, то аз

З «Янукопедією» Сергія Руденка може ознайомитися кожен користувач інтернету.

За тиждень із новою книжкою київського публіциста з химерною назвою «Yanukopedia», яка доступна для вільного скачування на сайті «Буквоїд», ознайомилось 15 тисяч читачів. Попередні книги–досьє Сергія Руденка на зразок «Вся президентська рать», «Вся прем’єрська рать», «Вся Юліна рать», «Уряд Юлії Тимошенко», «Чоловіки Юлії Тимошенко», «25 багатіїв України» мали, здається, не такий масовий успіх. Хіба–що касовий, але це літератури та мистецтва не стосується, натомість йдеться про відмінність попередніх опусів автора від нинішнього безперечного бестселера. Адже саме завдяки залученню до іменної абетки розглядуваної тут енциклопедії не лише політичних, а й культурних літер–персоналій, запропоновані читачеві «понад двісті фактів, подій, персон, пов’язаних із главою української держави» не виглядають сухою статистикою на злобу дня.

Отже, «Yanukopedia» — це не лише максимально зібрана інформація про Віктора Януковича, як запевняє автор, а й п’ять–десять, а часом і більше фактів–імен–ситуацій, що не дають забути про решту кроликів із чудової президентської ферми і заодно кузні кадрів. Утім книжка загалом добра, без особливої критики. Бо хіба ж це критика, коли читачу повідомляють про те, що «спроба Миколи Яновича висловлюватися українською мовою незмінно викликає у громадян посмішки»? І не лише на відповідну літеру «Аз», яку знаменує наш Прем’єр–міністр Микола Азаров, маємо відомості в енциклопедії. Чимало їх тут також на «Дон» і «Хам». Немає, скажете, таких літер? У нашої президентської раті з цього лексично–орфографічного приводу, як бачимо з енциклопедії, існує своя власна думка.

Вистачає тут також сімейної екзотики. Наприклад, історія про замдиректора Національної телерадіокомпанії ліванця Валіда Арфуша, який прийняв українське громадянство, потім хрестився, маючи в хресних татах–мамах Нестора Шуфрича та Ірину Білик, а потім суто по–сімейному заявив, що в Януковичу йому подобається почуття гумору, яке люди чомусь не помічають. Можливо, завдяки енциклопедії Сергія Руденка нарешті помітять? А заодно пом’януть класиків літератури на зразок Анни Ахматової, Антона Чехова, Ісаака Бабеля і навіть Гулака–Артемовського, які у книжці так само присутні — завдяки згадкам про них нашого президента–гумориста. Першу з них він заримував зі своїм земляком Ахметовим, другого коронував у поети, третього вивів у діячі міжнародного руху, а четвертого назвав Гулаком–Артемівським.

Бабель — Бебель, яка, зрештою, різниця, коли літер в абетці тридцять три? До того ж зав­жди існували та існують дбайливі наші літературознавці, які не гірше за президентського радника Анну Герман підкажуть, навчать і виправлять усі непотребні букви, усі ці «ази» і «хери» мовних дисонансів нашої влади, на більш відповідні політичному моментові «альфи» й «омеги». Як–от у випадку з передмовою Віктора Януковича до антології українського бароко, що вийшла у російському видавництві «Художня література» за редакцією високошанованих наших професорів Леоніда Ушкалова і Миколи Сулими. Тож, як слушно зауважив відомий російський музичний критик Артемій Троїцький, справжні прихильники Януковича не розчаруються у своєму Президенті, навіть коли він скаже, що «Шекспір — великий український футболіст».

До речі, про музику. Крім безлічі офіційних і не дуже фактів про чинного Президента України, найбільш зворушливо виглядають згадки про його улюблені пісні, коронні вислови та іншу романтику буднів. Якщо ж пересіяти статистику політичного фактажу в президентському оточенні, залишивши в сухому залишку не старослов’янську літеру «хер», а новочасний «хор» президентських підспівувачів, то виявимо, що там узагалі переважає культура. Тобто, вибачте, спорт. Тут і плавчиха Яна Клочкова, і гімнастка Лілія Подкопаєва, і футболіст Андрій Шевченко, і навіть тренер Олег Блохін. Хоча вистачає також діячів мистецтв, простіше кажучи — співаків, які брали участь у передвиборчих кампаніях президентів із прізвищами на різні літери абетки, але до енциклопедії потрапили за пристрасть до літери «Я». Наприклад, Ірина Білик і Ані Лорак, Альона Вінницька та Іво Бобул, Кузьма Скрябін і Руслана Лижичко, Наталя Могилевська і Таїсія Повалій. І хоч літер у президентській абетці трохи більше, але «неправильно через симпатію до одного політика відмовлятися від грошей другого», як вважає співак Віктор Павлік. Тим паче якщо симпатію плутати з любов’ю. Продажною, ясний май.

Ігор БОНДАР–ТЕРЕЩЕНКО  



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери