Re: цензії

20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Розворушімо вулик
11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
«Але ми є! І Україні бути!»
11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУ
Побачило серце сучасніть через минуле
10.11.2024|Віктор Вербич
Світ, зітканий з непроминального світла
10.11.2024|Євгенія Юрченко
І дивитися в приціл сльози планета

Літературний дайджест

27.01.2012|16:20|"MediaPort"

Заочная дуэль Жадана с Добкиным

Два письма с предисловием, но без комментариев.

26 января в рубрике «Думка» на сайте информагентства «УНИАН»  появился текст, написанный главой Харьковской обладминистрации Михаилом Добкиным. К слову, в этот день у губернатора был День рождения.

Текст озаглавлен «Об исчезающей украинской интеллигенции. Мысли вслух» и является ответом на публикацию в той же рубрике под названием «Чим Добкіну не догодив День Соборності?»  (автор - Виктор Тимошенко).

«Думка» Добкина получила отклик, но уже не в рамках одного какого-то издания, а в виде открытого письма, написанного украинским писателем Сергеем Жаданом.

«МедиаПорт» приводит оба письма - поэта и губернатора. Без комментариев.

 

Об исчезающей украинской интеллигенции. Мысли вслух. Михаил Добкин.

Прибегнуть к эпистолярному жанру для изложения своей позиции меня побудило мнение некоего Виктора Тимошенко, высказанное в мой адрес. Точнее, послужило отправной точкой для мыслей вслух о нелегкой доле украинской интеллигенции, которая призвана генерировать и «отпускать» в массы самые смелые и креативные мысли. Например, о патриотизме, долге, Родине. О том, что беспокоит, тревожит, знобит. О том, что завтра станет кому-то жизненным девизом, а кому-то - поводом для высказывания собственных мыслей вслух.

Кто он, сегодняшний мыслитель дум? Вспомнилось выражение кардинала Любомира Гузара, который, комментируя очередные призывы украинских деятелей культуры об отделении Крыма и восточных областей Украины, отметил: «Люди имеют право говорить правду, но не имеют права говорить глупости». Так и Виктор Тимошенко, человек, лично не слышавший моих высказываний, попытался их ретранслировать в массы, подобно придворному пасквилианту, жаждущему навесить оскорбительные ярлыки тем, кто имеет другие, нежели он, мысли.

Вы не задумывались о том, сколько вреда для будущего страны наносит шипящий ненавистью к власти интеллигент, пытающийся собственным болезненным воображением, выраженном в пускании слизи по монитору компьютера, отрабатывая грантовые вливания, доказать, что только ему открыт канал связи с будущим? Homo пищущий оставляет будущим поколениям некий код познания череды событий, лиц в истории через свои рифмованные и не очень, строчки. Что узнают о нашем времени наши дети? Например, из творчества Винничука или Андруховича, каждый из которых по-своему пытается то «устраивать засидки», а то и напрямую «убить п...раса» . Они рассуждают об отсутствии свободы слова в стране и продолжают насыщать своими пасквилями умы молодых и не окрепших. Рассуждая о «бандитской власти», говорят они это не языком украинских гениев Шевченко и Франко, не рифмами поэтов расстрелянного возрождения, не эзоповым языком, а грубыми, примитивными лексическими оборотами, обильно посыпанными плесенью ненормативной лексики, сдобренными желчными авторскими неологизмами-фекалиями.

Интернет наводнен обсуждениями опусов братьев Капрановых, открыто призывающих «кидати каміння» у «владу, що смертельно небезпечна для кожного громадянина». Свобода слова? Отсутствие ответственности за сказанное слово?

Никогда не думал, что в этих обсуждениях займу позицию Олега Ельцова, призывающего Капрановых всю свою «революционную патетику популистских эссе направить не на поиски врагов народа и борьбу с ними, а на формирование того уже невидимого культурного слоя».

Теперь несколько слов о государственном празднике - дне Соборности и Свободы Украины, который обязательно станет всенародным. Даже вопреки обработке умов жаданами, андруховичами, винничуками и Ко. Вы, господа-творческие интеллигенты, наверняка подсчитали стоимость праздника, оцененного вашими соратниками по идеологии - по 40 гривен в руки из щедрых «революционных» запасов. Не в этом ли вы увидели его всенародность? А вы были в Харькове, когда сотни тысяч человек приходят на главную площадь города, чтобы низко поклониться настоящим героям - освободителям, принесшим Великую Победу? Пользуясь случаем, приглашаю. Вы увидите, что я имел ввиду, говоря о всенародном празднике.

P.S. Я абсолютно уверен в том, что как только вышеназванные и умышленно забытые персонажи - лжепатриоты перестанут раскалывать нашу страну, проводя демаркационную линию в умах молодежи, этот день обязательно станет всенародным. Как День объединения власти и оппозиции, левых и правых, аполитичных и тех, кто не мыслит себя вне политики. Это задача любой власти. Это и задача интеллигенции. Не слыть, а быть патриотом.

P.P.S. Советский, украинский, харьковский поэт Борис Чичибабин всегда имел собственное мнение на события, происходящие вокруг. И не боялся их высказывать вслух. Но делал это по-настоящему интеллигентно, с чувством глубочайшего Человеческого достоинства. Может, поэтому и современен во все времена?

До гроба страсти не избуду.
В края чужие не поеду.
Я не был сроду и не буду,
каким пристало быть поэту.
Не в игрищах литературных,
не на пирах, не в дачных рощах -
мой дух возращивался в тюрьмах
этапных, следственных и прочих.
И всё-таки я был поэтом.
Я был одно с народом русским.
Я с ним ютился по баракам,
леса валил, подсолнух лускал,
каналы рыл и правду брякал.
На брюхе ползал по-пластунски
солдатом части миномётной.
И в мире не было простушки
в меня влюбиться мимолётно.
И всё-таки я был поэтом.
Мне жизнь дарила жар и кашель,
а чаще сам я был нешёлков,
когда давился пшенной кашей
или махал пустой кошёлкой.
Поэты прославляли вольность,
а я с неволей не расстанусь,
а у меня вылазит волос
и пять зубов во рту осталось.
И всё-таки я был поэтом,
и всё-таки я есмь поэт.

Михаил Добкин
Для В.Тимошенко - «политический провокатор в мундире государственного служащего» 


Відкритий лист письменника Сергія Жадана губернатору Харківської області Михайлу Добкіну

Дорогий Михайле Марковичу.

Завжди з непідробним інтересом слідкую за вашими публічними висловлюваннями, щоразу знаходячи в них неабияку насолоду та джерело натхнення. Ось і тепер, прочитавши ваші роздуми про українську інтелігенцію, не зміг пройти повз.

По-перше, приємно, що ви тепер вживаєте моє прізвище в множині («вопреки обработке умов жаданами...»). Очевидно, це свідчить про новий етап стосунків між владою та літераторами. Саме ж написання прізвищ письменників із маленької літери я, з вашого дозволу, сприймаю все-таки як стилістичний прийом, а не як припущені вами вкотре помилки.

Ось ви запитуєте, «сколько вреда для будущего страны наносит шипящий ненавистью к власти интеллигент... отрабатывая грантовые вливания». Можна лише позаздрити тому оптимізму, з яким ви ставите поряд майбутнє цієї країни й майбутнє вашої влади. Я би особисто радив вам дещо обережніше ототожнювати ваші особисті кар´єрні шляхи зі шляхами нашої з вами країни. Що ж стосується шкоди, задіяної інтелігентами тому образу країни, який ваша влада намагається нам нав´язати, то тут цілком згоден - її важко переоцінити. Тому цілком розумію вашу стурбованість із цього приводу - інтелігенція напевне не ваш союзник, оскільки бути союзником вашій команді реформаторів просто соромно й непристойно. І найпростіше в цій ситуації, звісно, розцінювати загрозливе «шипіння» на вашу адресу як «відпрацювання грантових вливань».

Цілком згоден також із вашим занепокоєнням «плесенью ненормативной лексики, сдобренными желчными авторскими неологизмами-фекалиями» (до речі, суто по-письменницьки, не можу не відзначити барвистість та місткість ваших висловів, особливо там, де йдеться про «желчные фекалии»). «Что узнают о нашем времени наши дети?» - питаєтесь ви, і тут справді є над чим подумати. Гадаю, наші діти, дізнаючись згодом про наш час, ту ж таки харківську владу, хочете ви того чи ні, будуть асоціювати з відомим вам передвиборним роликом середини 2000-х, два головних герої якого активно користуються згаданими вами «плесенью» та «желчными неологизмами».

Ще ви пишете: «А вы были в Харькове, когда сотни тысяч человек приходят на главную площадь города, чтобы низко поклониться настоящим героям - освободителям, принесшим Великую Победу?». Відповідаю - аякже. Були. Бачили напівоголену Настю Каменських на сцені під орденом Великої Вітчизняної війни. Якщо це і є згадане вами «формирование того уже невидимого культурного слоя», можна лише уявити собі цей культурний шар у фазі повної сформованості.

А на ваше питання, коли ж нарешті «лжепатриоты перестанут раскалывать нашу страну», хочеться сказати таке: можна, звісно, вишуковувати ворогів серед інтелігенції, переймаючись питаннями її продажності й шкідливості для країни. Проте ось я, скажімо, поділяю ту думку, що більших «лжепатріотів», аніж у сьогоднішній владі, годі знайти. Підозрюю, думку цю поділяю не я один. Тому, перш ніж викривати «шкідників», варто можливо пройтися власними партійними списками?

І наостанок, з приводу Бориса Олексійовича Чичибабіна. Розумію - ніщо так не приховує відсутність власного авторитету, як посилання на авторитет іншого. Крім того, ніщо так не виказує вашого справжнього ставлення до розколу країни, як бажання протиставляти одних письменників іншим. Дивно було бачити рядки Чичибабіна поряд із вашими словами про «слиз на моніторах комп´ютерів». Ви хоча б посоромились, чи що.

З побажаннями успішного формування культурного шару,

Сергій Жадан.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

21.11.2024|18:39
Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
19.11.2024|10:42
Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
19.11.2024|10:38
Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
11.11.2024|19:27
15 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
11.11.2024|19:20
Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
11.11.2024|11:21
“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
09.11.2024|16:29
«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
09.11.2024|16:23
Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
09.11.2024|11:29
У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
08.11.2024|14:23
Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року


Партнери