Книжка з´явилася друком у видавництві "Ярославів Вал". Роман жахів презентували 17 січня у столичній книгарні "Є".
- Уперше така історія відбувається не під Голлівудом, а у вигаданому селі Міцне на Київщині. Боєздатність мерців залежить від випитого коньяку, який виробляють у селі. Напій робить їх настільки міцними, що вони здатні зібрати себе докупи. Знищити мерця можна тільки кулею у мозок. Чим усе закінчилося - тут не сказано. Ясно, що погано. Я люблю відкриті фінали.
Письменник шкодує, що в Україні мало пишуть про зомбі.
- Тема повстання з мертвих іде з "Апокаліпсису" Івана Богослова. Це одна з найкращих метафор у мистецтві ХХ століття. "Живі мерці" мають один інстинкт - жерти живу плоть. Це також єдиний інстинкт сучасної цивілізованої людини. Ми прагнемо жерти більше, смачніше, і зупинити нас неможливо.
Михайло Бриних почав писати роман п´ять років тому.
- Здивований, що ця книжка взагалі вийшла. Обійшов багато українських видавців. Назбирав класну колекцію відмов. До "Ярославового Валу" не мав наміру потикатися. Знав, що вони займаються іншою літературою. Потім письменник Павло Вольвач жартома сказав, щоб я відніс туди рукопис. Я його затюкав і засміяв. Але все-таки набрався нахабства і запропонував "Ярославовому Валу" текст.
- Він довго не наважувався звернутися у видавництво. Топтався, як сільська дитина у лаптях у сінях, - говорить Павло Вольвач, 48 років. - Це видавництво поєднує цілком різних авторів. Тут одночасно виходять родинні саги, вестерни чи бойовики, як "Елементал" Василя Шкляра. Мені зовсім чужі зомбі, метал, жахи. Але Бриних цікаво об´єднав ці теми. Він уміє писати. На щастя, у моїй квартирі немає димаря. Тож туди не полізла всяка нечисть, коли читав роман.
Михайло Бриних хотів би продавати книжку у пакетах для блювання.
- Мені важко уявити, як її сприйматиме читач, байдужий до жанру жахів. Думаю, у декого можуть бути фізіологічне відторгнення, огида і бажання проблюватися.
Коштує видання 45 грн.

Зомбі ходять, як податківці

"Зомбі не зважали ні на вогонь, ні на вибухи, ні на постріли, які ляскали щораз ближче й частіше. Деякі мерці діловито прямували до людських осель, наче інспектори-податківці. Деякі бігли поміж вогненними деревами, — хліб із хрящами був повсюди і його було вдосталь. Кілька десятків трупів півколом наближалися до музикантів і священика".

Уривок з роману "Хліб із хрящами"

Анна БАЛАКИР