Re: цензії

В світовому кінорейтингу IMDB на 250 верхніх позиціях - чимало адаптацій. Тобто екранізованих літературних текстів. Звісно, їх переписують відповідно до вимог кінематографу.

Та факт лишається фактом - чимало фільмів створено на літературній основі.

"Українська правда. Життя" продовжує розмову про культові книжки світової літератури . Цього разу в поле зору потрапили культові адаптації. Саме час провести невелику ревізію полиць із книжками та DVD.

Тіні забутих предків (1964)

Режисер: Сергій Параджанов

Першоджерело: Михайло Коцюбинський, повість "Тіні забутих предків" (1911)

Сюжет повісті знайомий та екзотичний водночас. На початку все нагадує "Ромео та Джульєтту" Шекспіра. Та потім історія переходить у нову якість. Чи то магічний реалізм (хоча в 1911 році Маркес його ще не придумав). Чи то переосмислення історії кохання Мавки та Лукаша з "Лісової пісні" Лесі Українки.

Фільм "Тіні забутих предків" повний алюзій, як і текст Коцюбинського. Це захоплива гра, що сподобається уважному читачу/глядачу.

Протягом 1965-1966 років він зібрав оберемок європейських нагород. У цей самий час у СРСР він став початком розправи з інтелектуалами-шестидесятниками. Тоді постраждали Іван Дзюба, Василь Стус, В´ячеслав Чорновіл.

Про цей фільм говорили та говорять досі. Він направду легендарний для історії українського кінематографу. Так само особливий він у фільмографії актора Івана Миколайчука.

Сьогодні Емір Кустуріца називає "Тіні забутих предків" найліпшим фільмом, який взагалі був створений людством.

"Тіні забутих предків" - це подорож. Читайте повість і рушайте в Карпати, слухати невидиму сокиру та виглядати мавок. Дивіться фільм і рушайте в Будинок-музей кінофільму "Тіні забутих предків" у с.м.т Верховині (Івано-Франківська область).

Собачье серце (1988)

Режисер: Владімір Бортко

Першоджерело: повість "Собачье сердце" Михайла Булгакова (написана 1925 року, опублікована 1987 року)

Михайло Булгаков написав "Собачье серце" ще у 1925 році. Очевидно, цей текст не могли надрукувати в сталінському СРСР. У 1987 році почалися "перестройка" з "гласностью". Тоді ж читачі познайомились із культовими словами про "не читайте до обеда советских газет".

В центрі повісті "Собачье серце" - професор-медик Преображенскій і його творіння Шаріков. Цю історію на (пост)радянських теренах традиційно тлумачать як трагедію інтелігенції. Сюди ж додають проблему адаптації до нового суспільного ладу та відповідальність за скоєне.

Хоча Світлана Пиркало розповіла, що західноєвропейська рецепція повісті зовсім інша: "В постановці переглянули філософію персонажів - тут і Шаріков гідний співчуття".

"Мовляв, чи має право творець відбирати право на ім´я, на дім і на саме життя в того, кого сам створив? Це більш гуманістична позиція, що близька західному глядачу, котрий уже не готовий засуджувати пролетаріат, та й взагалі засуджувати класи, раси чи етнічні групи".

Фільм "Собачье серце" було знято лише за рік після першої дозволеної в СРСР публікації повісті Булгакова. Стрічку досі регулярно показують на ТБ. І він незмінно збирає перед екранами глядачів різного віку.

Секрет у низці вічних проблем, які озвучує Булгаков. Тим паче, що режисерові вдалося відтворити фірмовий гротеск і абсурдний художній булгаковський світ. Власне, саме близькість до тексту і є найбільшою чеснотою цього кіно. Діалоги Булгакова немає сенсу переписувати.

Breakfast at Tiffany´s (1961)

Режисер: Blake Edwards

Першоджерело: роман "Breakfast at Tiffany´s" Трумена Капоте (1958)

Роман "Breakfast at Tiffany´s" Трумен Капоте вважав рубіжним для своєї кар´єри. Він говорив, що його творчість ділиться на період до і після написання цього роману.

Справді, "Breakfast at Tiffany´s" вирізняється з-поміж тогочасної американської літератури надзвичайною прозорістю стилю. Трумен Капоте говорив про цей стиль як про "clearer prose". Наступною сходинкою став "нехудожній роман" про вбивство в Канзасі "In Cold Blood"(1966).

Героїнею "Breakfast at Tiffany´s" є дівчина Холлі Голайтлі. Вона - типова мешканка Нью-Йорку. Алкоголь, сигарети, бари, нескінчення вечірки та відчуття постійної самотності. Її життя легке - дівчина ніби намагається ні до чого міцно не прив´язуватися.

Роман "Breakfast at Tiffany´s" - своєрідний маніфест життя цілого покоління. Чудовою метафорою тут може бути образ Кота - домашнього улюбленця Холлі. Вона, як і той Кіт, може жити сама по собі. Але подумки мріє заповнити порожнечу.

Цей фільм називають однією з найбільш елегантних комедій. Головну роль зіграла Одрі Хепберн. Цей фільм актриса пам´ятає як один із найбільш складних, тому що їй-інтроверту, "потрібно було зіграти екстраверта".

Роман Трумена Капоте надихає сучасних авторів історій про дівчат, які нарешті знайшли своє щастя. Так само фільм "Breakfast at Tiffany´s" досі є джерелом цитат для сучасних романтичних комедій.

Вбити пересмішника (To Kill a Mockingbird, 1962)

Режисер: Robert Mulligan

Першоджерело: роман "To Kill a Mockingbird" Херпер Лі (1960)

За цей автобіографічний роман Харпер Лі отримала Пулітцерівську премію. "To Kill a Mockingbird" входить у всі можливі рейтинги "найкращих книжок усіх часів і народів".

До речі, Харпер Лі - подруга Трумена Капоте. Цей письменник став прототипом одного з персонажів роману - хлопчика Ділла.

В центрі роману - дівчинка Скаут Фінч. У неї є старший брат. друг Ділл і тато-адвокат Аттікус Фінч. Події відбуваються на півдні США, в штаті Алабама під час Великої Депресії.

Описані Харпер Лі мешканці Алабами не можуть похвалитися расовою толерантністю. Відтак ядром сюжету стає несправедливе звинувачення чорношкірого хлопця в зґвалтуванні білошкірої дівчини. Тато Скаут Фінч має захистити невинного.

На тлі цієї сюжетної лінії розвиваються інші. Скаут Фінч із братом і Діллом вчаться любити ближнього, мати терпимість до Іншого, приймати незвичне та нести відповідальність за скоєне. Метафорою всієї історії є приказка про "не вбивайте пересмішника". В ній ідеться про заборону чинити шкоду беззахисним істотам.

Під час зйомок фільму "To Kill a Mockingbird" Харпер Лі протягом трьох тижнів сиділа на знімальному майданчику. Аж поки не заспокоїлась і не поїхала з упевненістю, що "нічого поганого не станеться".

Справді, не сталося нічого поганого. Фільм Роберта Маллігана не спотворив прекрасну книжку Харпер Лі. Чудовий акторський склад і з любов´ю знята історія дитинства та дорослішання - все це принесло фільму нагороду "Оскар".

he Lord of the Rings (2001-2003)

Режисер: Пітер Джексон

Першоджерело: роман-трилогія "The Lord of the Rings" Дж.Р.Р. Толкіна (написано в 1937-1949, опубліковано 1954-1955)

Про цю трилогію чули, здається, всі. Та й сюжет так само широковідомий. Це одна з найпопулярніших книжок ХХ століття. За її мотивами було створено комп´ютерні ігри, вона ж надихає костюмовані дійства толкієністів. Є навіть спільноти, що вивчають і використовують вигадані Толкіном мови.

Жили собі добрі королівства та зле королівство Мордор. Існує кільце, що дозволяє завоювати весь цей світ. Зло втілює антигерой Саурон і його темна армія орків. Побороти зло може тільки союз добрих королівств. Але їм для цього треба спершу помиритися між собою.

Особливу увагу має привернути центральний персонаж і герой. Це в прямому сенсі слова "маленька людина" - гоббіт Фродо. Його душа є полігоном для боротьби добра і зла. Якщо переможе добро - Саурона буде повалено.

Власне, не дивно, що трилогія писалася протягом Другої світової війни. В романі можна прочитати чимало закодованих алюзій на тогочасні історичні процеси.

Екранізація "Володаря перснів" Пітера Джексона отримала "Оскар" і мільйони глядачів по всьому світі. Вражаючі спецефекти, надзвичайної краси костюми та грим, зірковий акторський склад і близький до тексту сценарій. Ось секрет успіху.

Анна Каренина

Екранізації та режисери: різні

Першоджерело: роман "Анна Каренина" Льва Толстого (1875)

Нещодавно українські глядачі побачили вісімнадцяту екранізацію роману Льва Толстого.

Історія про подружню зраду, честь, втрату обличчя, любов, самогубство та інші прочитані ще в школі перипетії інтригує режисерів з усього світу.

Роль Анни Кареніної грали Майя Плісецька, Алла Тарасова, Тетяна Самойлова, Вівьєн Лі, Грета Гарбо, Софі Марсо, Кіра Найтлі.

Власне, тут можна зупинитись і взяти з полиці запорошену книжку класика. А потім подивитися декілька різних екранізацій роману. Яка вам до вподоби?

"Анна Каренина" з Софі Марсо (1997)

"Небезпечні зв´язки" (Les liaisons dangereuses)

Режисер: Роже Вадім (1959), Стівен Фрірз (1988), Мілош Форман (фільм "Вальмон" 1989)

Першоджерело: роман "Les liaisons dangereuses" (1782) Шодерло де Лакло

Роман "Небезпечні зв´язки"- один із найбільш скандальних текстів 19 століття. Його автора Шодерло де Лакло часто ставлять десь у один ряд із маркізом де Садом.

"Небезпечні зв´язки" - це епістолярний роман. На його сторінках звучать голоси численних персонажів. Кожен пише в своєму власному стилі. В романі немає оповідача. Це дозволяє читачу робити власні висновки.

В центрі подій - граф де Вальмон і маркіза де Мертьой. Вони коханці-лібертени, сьогодні це назвали б open relationships. Тобто ніхто нікого не обмежує в стосунках із іншими. Є тільки два правила - все один одному розповідати та не закохуватись.

Вальмон ідеальний коханець, спокусник і маніпулятор. Йому легко звабити юну дівчину чи підштовхнути заміжню жінку до адюльтеру. Аж поки він не зустрічає пані де Турвель.

Маркіза де Мертьой - вже не молода жінка. Вона багата вродлива світська левиця з досконалим публічним іміджем. В неї солідний список любовних перемог. З дитинства вона навчилася користуватися своєю вродою та маніпулювати людьми, досягати всього, чого забажає. Але маркіза нудьгує та намагається якось розважитися.

Власне "Небезпечні зв´язки" тільки на перший погляд можуть здатися еротичною книжкою про польові дослідження французького сексу 18 століття. Насправді це книжка про маніпуляцію та взаємини кат-жертва, маніпулятор-маніпульований.

Недаремно цей роман цікавить режисерів. Вальмона грали Джон Малковіч, Колін Фьорт, Жерар Філіп... Існує чимало постановок і екранізацій "Небезпечних зв´язків". Літо - чудовий привід подивитися бодай три найцікавіші з них.

Трейлер до фільму Мілоша Формана (1989):

Harry Potter (2001-2011)

Режисер: Chtis Columbus, Alfonso Cuaron, Mike Newell, Davis Yates

Першоджерело: серія книжок "Гаррі Поттер" Дж.К.Ролінг (1997-2007)

В світі було продано декілька сотень мільйонів примірників цієї книжки. Останню книжку серії "Гаррі Поттер і смертельні реліквії" перекладено 120 мовами. 15 мільйонів примірників цієї книжки придбали всього за перші 24 години продажів.

"Гаррі Поттер" - це важлива віха в світовому книговидання межі 20 і 21 століть. Ця книжка повернула багатьох дітей до звички читати.

Вона ж показала, що успіх вдалого тексту не завжди залежить від самого тексту і його автора. Тут достатньо згадати історію Джоан Ролінг та її здобуття слави. "Гаррі Поттер" починався з накладу 500 примірників. Мільйонні наклади почалися пізніше.

З 2001 року "Гаррі Поттера" почали екранізувати. Цього літа виходить останній фільм про хлопчика-чарівника. В певному сенсі, закінчується ціла епоха. Невідомо, хто стане літературним героєм наступних десяти років.

Lolita

Режисер: Стенлі Кубрік (1962), Едріан Лайн (1997)

Першоджерело: роман "Лоліта" Володимира Набокова (англійською мовою - 1955, російською мовою - 1967)

"Лоліта" - найвідоміший роман Набокова.

Центральний персонаж - Гумберт Гумберт. Він обожнює дівчат-німфеток. Тобто неповнолітніх, у яких проте вже розкрилася чуттєвість у тілі та поведінці. Об´єктом його захоплення в романі стає дівчинка Лоліта.

Разом вони вирушають у сексуальну мандрівку дорогами США. Аж поки Лоліта не втекла та не почала нову, зовсім іншу версію "дорослого життя"

Власне, "Лоліта" легко може видатися романом про педофіла та його німфетку. Напевно, через це вперше роман видало порнографічне видавництво "Olimpia". Хоча під епатажним змістом ховається озвучення проблем дорослішання, відповідальності, суспільної думки, індивідуальної моралі тощо.

Роман "Лоліта" сьогодні є важливою складовою масової культури. Саме він вперше масово ввів у коло ідей підліткову сексуальність і те, що з нею пов´язане.

Ця книжка привертає увагу досі. Її ставлять на сценах театрів і екранізують. Фільми Стенлі Кубріка та Едріан Лейн дуже не схожі між собою. Яка екранізація до душі вам?

Жінка французького лейтенанта (The French Lieutenant´s Woman), 1981

Режисер: Карел Рейш

Першоджерело: роман "The French Lieutenant´s Woman" Джона Фаулза (1969)

Історія роману "Жінка французького лейтенанта" - незвичайна. Водночас вона характерна для закономірностей мистецького процесу кінця 20 століття.

"Жінка французького лейтенанта" стала успішним романом Фаулза після його екранізації. До фільму Карела Рейша публіка роман не надто оцінила.

Роман Фаулза - про вікторіанську Англію. Та ще й не про Лондон, а про глуху провінцію. Порядні леді тут п´ють час рівно о п´ятій, регулярно ходять до церкви та пильно стежать, аби юні дівчата не порушували приписів суспільної моралі.

В центрі подій опиняється юний аристократ і ентомолог-любитель Чарльз Смітсон. Він заручений із місцевою дівчиною. Але несподівано закохується в таку собі причинну рудоволосу Сару Вудроф. Далі - бурхлива любовна історія та вибір, який необхідно зробити.

Роман Фаулза ніби мало відрізняється від "рожевих" романів. Але варто звернути увагу на пародійність його художнього світу. Як і в "Ярмарку марнославства" Теккерея, персонажі Фаулза діють ніби незалежно від волі оповідача та автора.

Джон Фаулз пішов ще далі. В його романі - два закінчення. Одне - цілком у дусі вікторіанського моралізаторського роману à la Діккенс. Інше - історико-мистецька містифікація на тему прерафаелітів.

Зняти за таким романом фільм - непросто. Режисер розділив історію Фаулза на два пласти - сучасність і вікторіанську давнину. Шарму кінострічці додає неперевершена гра Меріл Стріп. Це одна з її ранніх ролей - за неї актриса отримала "Оскар".

Fight Club (1999)

Режисер: Девід Фінчер

Першоджерело: роман "Fight Club" Чака Паланіка (1996)

Жив собі американський "білий комірець". Якось він познайомився із Тайлером Дарденом і пішов з дому та з роботи.

Навчився варити мило з людського жиру та вести терористичну діяльність. І почав регулярно битись у "Бійцівському клубі". Закохався в Марлу. Та виявився божевільним із регулярними галюцинаціями.

Історія цього безіменного хлопця - це не лише історія однієї шизофренії. "Бійцівський клуб" Чака Паланіка став неабиякою подією. Він вголос озвучив проблеми менеджерів середньої ланки та засумнівався в наявних категоріях "успішності" та "особистісного розвитку".

Фільм Девіда Фінчера може похвалитися зірковим акторським складом. Ще ніколи Бред Пітт не був таким хуліганом. Ще ніколи Хелена Бонем Картер не була такою нервовою. Ще ніколи Нортон не був таким параноїком. Недаремно в цього фільму купа фанатів у всьому світі.

Ірина Славінська