
Re: цензії
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Вікторія Горбунова, «Записки шкільного психолога». Видавництво «Нора-Друк»
«Бути дорослим важко: непросто тримати себе в рамках, відповідати за слова. Визнати, що в тобі живе дитина, — ще важче».
Можливо, хтось із цим не погодиться — тоді він, мабуть, не такий уже й дорослий. Аби переконатися в цьому, прочитайте книжку Вікторії Горбунової «Записки шкільного психолога». На звороті титульної сторінки зазначено: «Рекомендовано для прочитання батькам, а особливо — бабусям, які готують дітей до школи, а також усім, хто цікавиться шкільною психологією». Це й справді потрібно прочитати всім. Адже в кожній дитині дрімає особистість, і щоб її розбудити, необхідно до кожної знаходити індивідуальний підхід. А це тонка ювелірна робота, з якою зможе впоратися тільки людина терпляча.
Авторка тонко розуміє психологію людини, дитину бачить ніби наскрізь, свої спостереження викладає надзвичайно емоційно: «Неможливо навчити людину не створювати проблем собі та іншим так само швидко, як розв’язувати задачі на дві дії. Життєві правила набагато складніші за граматичні, а поведінкові реакції вибуховіші за хімічні. В психології не може бути швидкого результату. Це аксіома».
Тема невичерпна і вічна, як світ, — дорослі і діти. Не можна сказати, що тільки батьки впливають на особистість дитини, — їм допомагають «консервативні» бабусі-дідусі, вихователі, вчителі і навіть перехожі тьоті-дяді на вулиці.
У книжці порушено одну з найважливіших проблем сучасної школи. Нині стало просто-таки модою перевіряти інтелект дитини, але: «…не вся інформація в руках учителів є безпечною для дітей. Можливо, це звучить безглуздо, однак у недолугих кілька цифр IQ стають діагнозом, що може скалічити життя дитини. Якщо вчителі, маючи часткові результати та знаючи лише про кращих дітей, уже ділять клас на «розумників» і «пропащих», — що буде далі? Дітей з високими показниками IQ захвалять. Розмножаться такі собі «зірки», вони з часом увірують у свою унікальність, зупиняться в розвитку, спочиваючи на лаврах. Що ж до інших — їх просто зацькують: «що взяти з дурнів…». Діти, які не впоралися з тестовим завданням з різних причин (хворіли, не мали настрою, злякалися і не зрозуміли інструкції тощо), отримають тавро «вічних трієчників». Описане в жодному випадку не є плодом моєї хворої фантазії. Це класика життя, і не лише шкільного».
Раніше дітям не намагалися «залізти в мозок», і вони жили як у казці. А сьогодні кожна мама прагне виростити вундеркінда і змушує своє чадо «ковтати» енциклопедії, аби отримати звання «найрозумнішого» (як у відомій телегрі), і не розуміє, що відбирає в маленької людини безтурботне дитинство.
Вікторія зараз працює з дорослими дітьми — викладає психологію в Житомирському університеті ім. Івана Франка. В її доробку — понад півсотні наукових праць із психології, але в «Записках…» вона вперше спробувала себе в художній формі. Спроба видалася вдалою. Можливо тому, що за основу взято сюжети з життя та особистого досвіду.
Марина Вовнякова
Коментарі
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025