Таємно і далеко – у США. Куди подівся горе-муж-письменник Антон Фрідлянд, історія замовчує. А ось нового чоловіка і свою велику любов Карпа гордо вперше продемонструвала українському світові у ніч Гелловіну, на одній зі столичних зіркових тусовок.
- Хто він? – розпитувала згодом кореспондент «ВЗ».
- Норман Пол Хансен, - представила чоловіка Ірена Карпа. - Зріст - 185 см, вага - 83 кг. Очі карі. Волосся теж. Знак зодіаку - Скорпіон. Освіта - вища економічна. Місце народження - Північна Каліфорнія. Етнос: Норвегія+Данія+Англія+Україна. Цим своїм далеким українським корінням він мене і взяв. Довгий час він стежив за музикою нашого гурту - спершу «Фактично самі», а потім QARPA, а тоді наважився написати нам лист із «респектом», закінчивши його фразою: «Слухаючи вас, я пишаюся своїм українським походженням». А я взяла і відповіла на цей «фанатський» лист. Хоча зазвичай просто пишу «дякую» і мовчки тішуся, що людей пробило наше «музло», значить, я не просто так картоплю жеру і асфальт топчу. Норман займається трохи зброярством, трохи приватним банкінгом, трохи виноробством у Напі, в Каліфорнії. А також - читанням Гемінгвея мені вголос перед сном. Збулися мрії ідіотки!
Ми вже встигли побувати у Парижі, поїздили по Норвегії і Каліфорнії, де одружилися таємно в Сан-Франциско. А потім поїхали на озера, у скелі і гори. Другу частину «хані-бані-муну» (читай: медового місяця. – Б. Г.) проведемо, як Бог дасть, у князівстві Мустанг. Їдемо з української паніки в непальські заколоти - обіцяють блокувати аеропорт і урядові квартали. Це вже звична річ з моїм щастям. Займуся репортажним фото...
 
- Чому так трапляється, що чоловіки кличуть заміж саме тих жінок, які туди не дуже й рвуться?
- Тут все так само, як і з тваринами. От я на собаку вчора кричала і била її трекінговим капцем, бо вона мене вкусила, коли я чистила їй вухо. То вона потім підлизувалася весь вечір. А коли її чешеш, любовно пестиш, тоді вона вважає себе царицею Савською і лізе мені на голову. Отак і з людськими садо-мазо-колізіями. Бачить він неприступну «Снєгурочку» - і всіма силами хоче розтопити її серце на желе. Будь-якій сердезі-желе, яка мріє порядно вийти заміж, слід деколи прикинутися снігуркою з задатками лизунця. Але я жодного разу не виходила заміж таким обманом. Полювання на чоловіків не для таких лінюхів, як я. Так – то так. А «нє» - то будь здоровий, чорнобровий.

- Твоє бачення ідеального подружжя, тобто враження і висновки на основі власного досвіду…
- Не буває нічого ідеального. Якщо все видається надто солодким і глазурованим - є ризик цьому тортику засмердітися без холодильника. Важливо, що в сім’ї всередині, а не виставлено на позір про людське око. Важливо цінувати особистість іншого і його приватний простір. Ідучи на компроміси, не заходити надто далеко - це повний «булшит»: коли заради комфорту іншого треба пожертвувати собою до останньої крихти.

- Коли заходить мова про гламурних тьоть, ти одразу кажеш, що вони з манікюрами, розцяцьковані... Розумію, що тут поняття манікюру є символічним... А як у тебе справа з відвідуванням салонів краси?
- У мене є моя прекрасна Наташа. Косметолог з успадкованими генами бабці-ворожбитки. Коли я тільки-но прийшла на МTV, моє безневинне лице там почали мастити важкими телевізійними мастилами, і воно швидко стало подібне на наждак із намальованими на ньому очима. Тоді мене й відвели до Наташі. З того, що і як вона говорила, «стібалася» і розповідала, як одного разу з дикого бодуна виграла змагання з веслування (Наташа закінчила Інститут фізкультури), я зрозуміла: наша людина. Не довіряю гейчикам-перукарям, що гидливо перебирають моє не вельми густе волосся, не знаючи, що з ним робити.

- Ти не найкраще відгукуєшся про контракт з MTV. Поганий досвід роботи на поганому каналі чи просто ТБ - не твоє?
- Не моє - вставати щодня за графіком і відмовляти собі у свободі пересування світом. А ще телевізор - це занадто мілко. Розповідати про життя чужих зірок і наших дутих «звйозд» - шкода мого безцінного життєвого часу. Я ліпше щось своє робитиму, ніж коментуватиму доробок інших. А щодо людей, що працювали зі мною на МТV, там дехто кльовий був. Їх теж трохи вернуло від кон’юнктурного тупняка. З деякими з колег ми залишилися добрими друзями, а що може бути ціннішим.

- На одній із зустрічей під час Форуму видавців ти сказала, що моральним авторитетом є Ісус Христос, а ще, що тебе вразив Гузар. Що ти мала на увазі?
- Мені важко в форматі розважальної розмови повністю розкрити таку велику тему. Християнство - не перекручене малокультурними попами і театралізованими церемоніалами - потужна, містична, жива річ. До його суті треба доходити власною волею, мозком і покликом душі, а не просто вчащати до церкви, бо «так прийнято». Якщо береш щось за таке, що ніби «усім само собою ясно», навряд чи щось зрозумієш. Під час роботи в телешоу Савика Шустера надивилася на чимало різних персон. Але з усіх, котрих мені довелося там зустріти, лише кардинал Гузар був справді живою, непідробленою особистістю. Я тоді спитала у Блаженнійшого приблизно таке: «Чому наші великі мужі, які поголовно прокрадаються й забріхуються, як тільки-но я прямо питаю в них про речі, не вигідні їм, відразу починають верещати, що «занепала суспільна мораль», і голосять: «А як же діти?! Ви - аморальна. Вам наплювати на наше майбутнє!». А він мені відповів десь так: «Але ж ви самі знаєте, для чого ви все робите. До того ж вам має бути відома ціна слів сьогодні». Є такі рідкісні люди, від присутності яких стає світліше, і ти відчуваєш ту чесність, що в них і довкола них існує.

- Те, що мама з татом тобою гордяться на всі Карпати, - зрозуміло. У тебе є ще сестра Галька…
- Галька - людина складна. Я її деколи боюся - і всі мої друзі також. Дуже вже вона скептична й безжальна. У глибокому дитинстві ми билися, звісно. Ябеди всякі, ревнощі, поділ шоколаду... Але потім якось все втряслося. Як письменниця вона перспективна. Мені подобається роман, який Галя зараз пише. Побільше би вона писала і поменше б реагувала на недосконалість навколишнього світу.

- А ти щось пишеш свіженьке?
- Не хочу належати до тих, які випускають по книжці в рік. Література для мене – не бізнес. Хочу, щоб мій продукт був виваженим, спокійно написаним, а водночас драйвовим. Зараз пишу паралельно якісь короткі історії і роман – довгий і великий. Про гори, любов, про особистісні трансформації, як з безтолкових людей врешті-решт виходять толкові... Головне, зрозуміти на будь-якому етапі життя, про що була її мрія. Ще є купа всього початого… З музикою те саме. Наступний альбом буде англомовний. Він зараз у роботі і обіцяє стати категорично іншим від усього, що ми робили, від усього, що є на ринку. Платівка буде тоді, коли наш аранжувальник буде задоволений результатом.

Божена Городницька