Головний герой - успішний київський журналіст. На 34-й день народження усвідомлює, що його життя позбавлене сенсу. Вирішує круто змінити сценарій свого існування. Знайомиться з олігархом і допомагає чоловіку створювати глобальний ринок психотехнологій.

Кажете, що остання книжка про те, як ми втрачаємо відчуття реальності. Це більше стосується мешканців міста, амбітних, кар´єристів - таких, як головний герой роману?

Це стосується усіх. Ми втікаємо у минуле, у спогади. Або біжимо вперед і занадто переймаємося майбутнім. Унаслідок метань втрачаємо зв´язок з теперішнім моментом.

Майдан, війна змусили українців зіштовхнутися з реальністю. Шок, який настав для цілої країни, показав, наскільки ми далекі від реальності, загублені у своїх сподіваннях і надіях. Реальність будь-якої миті може перетворитися на кошмар, на смерть. А ми свідомо не хочемо чути і пам´ятати про ці речі. Це проблема не лише українців. Це - природа сучасної культури - смерть чи інші екстремальні явища витісняти на периферію. Або чим швидше їх приховати. Якщо помирають родичі, стараємося скоріше відбути поминки. Раніше з похоронною процесією йшли оркестри через усе місто, нагадували цим про минущість життя.

Зараз фокусуємося на приємних моментах. Але "тінь" все одно вилазить у спотворених формах: фільми жахів, спалахи насильства, потяг до перверзійних форм у сучасному мистецтві.

Це є сигналами втрати людиною цілісності. Відбивається відчуттям пустки всередині себе, невдоволеності життям, самим собою. Ніби живу, але немає відчуття щастя.

Занурюватися у себе - швидше участь людей, яких життя притиснуло.

Гроші - зло, яке віддаляє від пошуків своїх основ?

Це залежить від сили характеру і зрілості людини. Але психологи і психотерапевти кажуть, що працювати з багатими клієнтами важче, ніж з бідними. Для останніх є ще ілюзія, що вони розбагатіють і стануть щасливими. А заможні цих ілюзій не мають.

Головний герой "Спустошення" - журналіст. Люди цієї професії частіше ризикують втратити себе?

Федір Могила був журналістом, бо мусив пропустити через себе багато різних світоглядів. Це прискорило його внутрішнє розчарування. Допомогло побачити, що він не оригінальний у своїх помилках, фантазіях і надіях. Він міг би бути ще письменником – у тих схожа доля. Я теж іноді втрачаю відчуття реальності.

Що на вас так впливає?

Коли приходить успіх, це щоразу виклик. Як і невдача, він збиває з пантелику. Вселяє оманні думки – буцімто удача вже ніколи не подінеться від тебе.

Вам у кілька разів довелося скоротити роман, аби зробити більш читабельним. Важко назавжди прощатися з власним текстом?

Так. Але результат себе оплачує. Проблема художнього твору, що у ньому забагато нашого его. А занадто мало твору. Письменник має відчувати, де йде текст від його самолюбування, а де текст належить самому собі.

Анна Балакир