Дідову історію без сліз та ридань про нещасну долю українського народу варто прочитати кожному! Особливим бонусом вона стане для батьків, чиї чада не хочу читати нудні підручники.

Ще маєте сумніви? Нижче ви знайдете п’ять цитат із перших розділів книжки, які допоможуть визначитись.

Хто такий Дід Свирид?

Він же Свирид Опанасович, він же автор найвеселішої історії України має дуже багато постатей. Уперше сам персонаж з’явився у п’єсі Леся Подерв’янського «Рєпка, або Хулі не ясно?» . Згодом «сільський аналітик» Свирид Опанасович перекочував до ЗМІ України. Зараз Дід – відомий блогер і ходять чутки, що ніякий він не Свирид, а Іван. Як там насправді я не знаю й поширювати чутки не буду, але чесно зізнаюсь, що мені таки не ясно 

Сам автор запевняє, що він звичайний сільський дідусь. Живе собі в селі, порається біля хазяйства. Просто любить потеревенити про політику й про те, що там раніше було. Вас влаштовує така відповідь? Мене цілком. Бо моя бабуся така сама, хіба інтернету в неї немає, щоб у Facebook пости писати.

Декілька шкільних років за 300 сторінок

«Історія України від Діда Свирида. Книга перша» – книжка про історію. Про звичайну історію. Так, ту саму, що ви вчили (або не дуже) в школі. Дідусь не додасть фантастики, містики, художнього оздоблення чи ще там чогось. Навіть не чекайте такого. Але! Формат його розповіді кардинально відрізняється від нудного «в такому році то й то було».

Перший том охоплює проміжок часу від того моменту, коли кілька видів приматів позлізали з дерев й до 1036 року. Я не дуже добре знаюсь на теперішній шкільній програмі та щось підказує, що це декілька років вивчення історії. Тому одразу раджу не повторювати мої помилки й не читати книжку запоєм за пару днів. Голова піде обертом від кількості інформації. У чому проблема читати довше? А не так просто стримати себе, коли все описано просто, по-людськи й з добрим гумором.

5 улюблених цитат із першої книжки

Розділ: первісні люди і заселення України

Поки вони жили на деревах, у ході еволюції їх тіла збагатилися й дотепер корисними нам особливостями. Перша особливість – біокулярність. Тобто пара очей, винесена на передню частину обличчя, яка дає хороший панорамний зір. Завдяки якому ми можемо, наприклад, читати. Друга особливість – долоня із вправними пальцями, якими людина може щось хапати, тримати або просто гортати сторінки цієї книжки. Важливу роль в еволюції людини відіграв і великий палець руки, завдяки якому нам так зручно тримати чарку. Взагалі, без великого пальця людині жилося б нудно – без нього навіть дулі не скрутиш…

Розділ: початок осілого життя

Суть неолітичної революції полягала в тому, що людям, аби прогодуватися, недостатньо було вже лише привласнювального господарювання (мисливство, рибальство, збиральництво). Довелося засукати рукава і перейти до відтворювального типу хазяйнування (рільництво, скотарство). І важливу роль у цій господарській революції відіграло саме жіноцтво.

От ви помітили, що і в наш час багатьох мужчин страшенно тяне на полювання чи на риболовлю? А їхні жінки часто не раді цим захопленням своїх чоловіків? Так і знайте: в чоловіках говорить поклик предків-рибалок і вільних мисливців доби мезоліту, а в жінках живе генетична пам’ять про боротьбу з неолітичною контрреволюцією…

Розділ: трипільська цивілізація

Ще більше пощастило єгиптологам. Бо хоча давні єгиптяни, може, й не так, як шумери, переймалися своїми бородами, зате піднесли погребальні обряди на невидану височинь. Власне, давній єгиптянин одразу після народження починав копати собі могилу та готувався до переходу в інший світ. Тому в єгиптологів так багато матеріалу для дисертацій. Ну, а фараони? Котрі безсоромно використовували адмінресурс, набудували собі таких пірамід, які й досі вражають туристів з усього світу. І варто визнати, що економічна політика фараонів врешті-решт принесла свої позитивні плоди. Не минуло й якихось сорока п’яти століть, як витрачені на спорудження пірамід капіталовкладення почали приносити прибуток. Тому піраміди – яскравий приклад успішності довготермінових будівельних інвестицій…

Розділ: предки аріїв?

Отже, уявімо собі степ доби енеоліту. Льодовики відступили, сонечко пригріло, соковита степова рослинність буяє. В степу з’явилися і почали нестримно плодитися стада диких тварин. Люди зраділи, бо є на кого полювати. А згодом зметикували, що скотарство вигідніше і надійніше, ніж полювання. Тому поступово приручили овець, кіз, корів та іншу худобу, і настало у людей степу прекрасне сите життя. Вони собі пасли худобу і, гріючись на лагідному сонечку, грали на сопілках. Та вигадували різноманітні релігійні вірування про культ предків, тварин і явища природи.

Оскільки в гуртовому скотарстві роль чоловіка важливіша за роль жінки, то тут уже чоловіки не дали себе просто так приватизувати…

Розділ: доба українського фєнтезі

Царів ховали з почестями, вправно перерізаючи при цьому горлянки їх дружинам, наложницям і рабам. Тому недивно, що дружини скіфських царів щиро турбувалися про здоров’я своїх чоловіків, а раби ревно молилися, що боги дарували цареві довгий вік.

Молитви не завжди допомагали, царі іноді хворіли. І якщо скіфського царя мучила нежить або, не приведи боже, зубний біль, то цар кривляючись від болю, велів шукати і знайти того негідника, який нещиро молився богам. Бо вважалося, що лише це і є причиною хвобори царя. Негідника шукали, звісно ж, знаходили, і тут-таки перерізали йому горло з усіма належними церемоніями.

З часом скіфська медицина опанувала, крім людського жертвоприношення, й інші лікувальні методи…

Це цитати лише із перших п’яти розділів книжки, а загалом їх аж сімнадцять. Та, впевнена, щоб зрозуміти чи зацікавить вас «Історія України від Діда Свирида» вистачить і їх.