Асоціацію засновано в 1896 році, і сьогодні вона налічує 70 членів з 60 країн, що загалом представляють тисячі окремих видавництв із усього світу, які обслуговують ринок з понад 5,6 млрд людей. Це галузева асоціація, яка, однак, має важливий мандат у сфері прав людини: місія Міжнародної асоціації видавців –  промоція і захист авторського права,  утвердження видавничих процесів як рушійної сили економічного, культурного та політичного розвитку.  Хосе Боргіно,  Генеральний секретар Міжнародної асоціації видавців приїхав з Женеви на відкриття Книжкового Арсеналу. Читомо поспілкувалось з ним про роль Міжнародної асоціації видавців, проблеми, з якими стикаються видавництва-стартапи та потребу виховання авторів.

– Які ключові напрямки діяльності Міжнародної асоціації видавців сьогодні?

– Ключові напрямки діяльності Міжнародної асоціації видавців обертаються навколо  промоції та захисту наших двох стовпів – авторського права та свободи книговидання. У Женеві, де ми знаходимося, тісно співпрацюємо з Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ), Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ)) та іншими агентствами ООН, щоб бути певними, що  перспективи видавців в питаннях авторського права, інтелектуальної власності та свободи книговидання перебувають під пильним контролем. Нас називають «голосом видавничої галузі» і «свідомістю видавничої сфери».

Наша щорічна премія  Freedom to Publish Award , перейменована нещодавно у  Prix Voltaire , вшановує відвагу тих, видавців, які продовжують видавати свою продукцію попри залякування, переслідування, загрозу позбавлення волі, а іноді й смертельну небезпеку.

Також ми відстоюємо у ВОІВ (Всесвітня організація інтелектуальної власності) зміни в авторському праві, що дозволили  б збільшити кількість  винятків та обмежень для видавців, що спеціалізуються на освітній літературі.

Крім того, Міжнародна асоціація видавців працює в напрямку промоції доступної освіти та літератури для слабкозорих людей.

– Які зміни у сфері книговидання ви могли б спрогнозувати на найближчі 10 років?

– Якби я міг точно передбачити майбутнє, я був би мільярдером.  Однак можу з упевненістю сказати, що ми ще не бачили кінця цифрової революції, нас ще чекають сюрпризи в цьому напрямку, які здивують всіх.

Наступ на істину і знання, який ми відчуваємо в усьому світі, на мою думку,  є можливістю для видавців, тому що базові життєві рішення (починаючи від «За кого голосувати на виборах президента?» і до «Де купити піцу?») вимагають правдивої інформації, а не фальшивих новин чи теорій змови.  Я вважаю, що в такому світі люди все більше цінують перевірений і справжній продукт. А це саме те, що пропонують видавці.

– Як віртуальна та доповнена реальність може вплинути на розвиток видавничої справи?

– Віртуальна й доповнена реальність – це ті технології, що, безумовно, ще викличуть сплеск. В багатьох галузях віртуальна й доповнена реальність дозволять людям робити речі, які ніхто не міг собі навіть уявити в минулому. Тут мені спадає на думку три галузі, де це справді може мати значний вплив – медицина, видавнича справа, освіта.

– Міжнародна асоціація видавців займається активною освітньою діяльністю. Які освітні програми й форуми створено асоціацією?

– Освітній форум видавців ( Educational Publishers Forum ), створений асоціацією у 2009 році, є унікальним органом, що об’єднує видавців-професіоналів з усього світу, в тому числі й тих, хто працює в освітній сфері, як-от K-12. Метою Форуму є обмін досвідом в питаннях розробки навчальних ресурсів, застосування технологій та можливостях їх впливу на педагогічний процес. Форум відстежує розвиток цієї сфери, останні тренди в  видавничій освіті, цифровому навчанні. Налагоджено зв’язки з міжнародними організаціями, серед яких Європейська Комісія, ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку), ЮНЕСКО, ВОІВ та Світовий банк. Освітній форум видавців має достатній потенціал, щоб стати провідним глобальним форумом для дискусій з приводу еволюції ефективних навчальних ресурсів.

Останні 4 роки Форум організовує міжнародну освітню конференцію на тему «Що працює?» («What Works?»), яка проходить в межах Лондонського книжкового ярмарку. Ця конференція є унікальною подією, що ставить собі за мету об’єднати політиків від національних урядів і міжнародних організацій, викладачів, вчених, постачальників навчальних технологій і видавців. Форум також має щорічне відкрите засідання на Франкфуртському книжковому ярмарку.

– Яких знань найбільше потребують видавці? З якими проблемами стикаються найчастіше?

– Проблеми та виклики для видавців в усьому світі дуже подібні. Наприклад, видавці, які займаються освітньою літературою, це двигуни креативу. Вони розуміють, видавничі робочі процеси, розуміють, як спілкуватися з викладачами (багато з них –  колишні вчителі), як втілювати нові ідеї, що, здавалося б, не стосуються шкільної практики, в навчальні плани, як  тестувати та продавати наукову продукцію. Однак багато представників цієї сфери книговидання в усьому світу страждають від недоречних благих намірів уряду. Наприклад, країни, що розвиваються зі зрозумілих причин хочуть отримати в ВОІВ  доступ до високоякісного освітнього контенту з розвинених країнах безкоштовно. Вони думають, що це допоможе їхнім студентам здобути кращу освіту, а отже і вищий  рівень життя в майбутньому. Але вони не розуміють, що шляхом ослаблення режиму авторських прав вони загрожують власним видавцям, які вже виробляють високоякісну продукцію.
.

.

Наша асоціація вважає, що інтенсивна локальна освіта може бути дуже ефективною, а місцеві видавці можуть допомогти студентам, забезпечивши контент найкращих у країні авторів.
.

.
Сподіваючись за короткий термін «виправити» ситуацію (що однаково спричинено державними бюджетними обмеженнями та наївним ідеалізмом) ці країни, що розвиваються, ризикують принести в жертву майбутнє тієї чи іншої галузі знань, якій недостатньо використання зовнішніх наукових та освітніх ресурсів.

– З якими проблемами найчастіше стикаються молоді видавництва? Що може допомогти їм утриматись і стати на ноги? Яку роль тут має відігравати місцева Асоціація видавців?

– Завжди було важко починати. Але останні досягнення в сфері цифрових технологій знизили витрати на «вхідний квиток» для авторів і видавців, що робить цей процес легшим, ніж будь-коли раніше. Основна проблема, з якою стикаються стартапи –  виведення своєї продукції ринок. Молоді видавці повинні мати чудове розуміння того, для якої читацької аудиторії вони працюють, і того, як донести інформацію до свого читача. Звісно, асоціації видавців можуть виявити прогалини в знаннях і організувати навчання новачків.

Також молодим видавництвам варто співпрацювати з місцевою асоціацією видавців та іншими організаціями з метою захисту основ авторського права в кожній країні і в усьому світі. Без цього бізнес-модель навколо створення і монетизації контенту буде неможливою.

– В Україні існує єдина Асоціація книговидавців і книгорозповсюджувачів, яка є членом Міжнародної асоціації видавців. Як гадаєте, чи доречно поєднувати ці два блоки в одній структурі, чи краще їх розділити?

– Якась кількість наших членів має схожу структуру. Наша позиція щодо цього така: кожна країна має свою політичну та культурну історію, і ми маємо поважати ті структури, які стали результатом цих історичних процесів і змін.

– Як відстоювати засади авторського права в епоху, коли в пріоритеті – вільний доступ до даних, зокрема, якщо мова йде про оцифровування літератури?

– Якщо подивитись на це практично, то видавці мають пильнувати за піратами та іншими «безбілетниками». Нам потрібно переконати населення та уряд у тому, що справжній і перевірений контент вартий того, щоб за нього платили.  Ми маємо робити наш контент доступнішим, швидшим, для більшої кількості людей і за справедливою ціною. Видавці хочуть залучати все більше читачів до свого контенту і суперечки, що зараз відбувається на цифровому ринку, пов’язані, наприклад, із несумісністю виробленого продукту з деякими цифровими пристроями для читання. В широкому масштабі рентабельні технічні гіганти хочуть контролювати своїх читачів, створюючи контент, який зможуть «прочитати» тільки створені ними ж пристрої. Саме тому стандартизація має бути наступною метою в цій галузі.

З етичного погляду, слід ще раз наголосити на тому, що чесно відпрацьовані  робочі дні мають бути винагороджені щоденною оплатою. Автори, видавці та інші працівники творчих секторів повинні мати достатню винагороду за їхню важку працю і творчість. Багато хто з прихильників «безкоштовності» значною мірою субсидуються державою або ж технологічними компаніями, які прагнуть отримати максимальну вигоду від послаблення авторського права.

– Яка динаміка переорієнтації видавництв на електронні книги чи різноманітні додатки для гаджетів? Які останні тренди «електронного» книговидання?

– У зв’язку із повідомленням про падіння продажів електронних книг на 17% у Великобританії в 2016 році й зростання на 8% продажів фізичних книг за той же період, деякі коментатори тепер кажуть, що ми досягли «піку книг». Я вважаю, що буде ще багато нововведень навколо віртуального закапелка. Багато з них будуть сюрпризами, непередбачуваними та, можливо,  ігрозамінниками.
.

. Міжнародна асоціація видавців є платформою-агностиком. Видавці хочуть отримати якомога більше читачів, на всіх можливих ринках і з використанням всіх можливих форматів. .

.
Наукові, технічні та медичні видавці (STM) були попереду цифрової хвилі протягом тривалого часу: майже весь їхній контент вже поширюються в цифровому вигляді. Освітні видавці взяли цифрові технології на озброєння, але залишаються чутливими до потреб викладачів і студентів з обличчям в крейді, орієнтуючись таким чином на те, що наразі найкраще працює в аудиторії.

Більшість видавців-трейдерів тепер продають цифрові версії своїх робіт на всіх основних платформах. «Цифрова доставка» має багато очевидних переваг в одних обставинах, але певні недоліки в інших. Особисто я з нетерпінням чекаю можливості спостерігати за розвитком цієї ситуації в майбутньому.

– Чи зберігає сьогодні  лінійну структуру традиційний ланцюжок автор-видавець-дистриб’ютор-споживач?

– Цифрова революція цілковито змінила цю лінійну структуру, з’явилися й інші варіанти. Сьогодні автори можуть видавати й розповсюджувати свої власні історії, або ж  самотужки організовувати їх доставку читачам… Незмінною залишається важливість якості. Видавці завжди виступали як воротарі, такий собі фільтр якості, і цей аспект їхньої діяльності є особливо важливішим сьогодні.

– Які кроки допоможуть українським видавцям стати помітнішими на міжнародному книжковому ринку?

– Основною навичкою, яку повинен мати будь-який хороший видавець, є можливість знайти  розвинути авторів, які в свою чергу можуть захоплювати та вести за собою читачів. Такі автори – велика рідкість, і саме виховання таких авторів має займати центральне місце в роботі усіх видавців. Все інше, що йде після роботи з автором – редагування, дизайн, маркетинг тощо – важливо, але гроші можна вважати витраченими намарне, якщо автор чи автори книги не будуть хорошими комунікаторами.

Створення українських авторів більш привабливими для світового ринку – це в першу чергу питання розвитку сильного перекладу культури. Переклад українських робіт на основні мови світу — англійську, іспанську, китайську й французьку – це очевидний перший крок, однак крім цього треба не забувати про розробку доцільної та правильно зорієнтованої маркетингової кампанії.

Видавництва й організатори книжкових подій, локальних і міжнародних, завжди шукають нові обличчя і сильні голоси.

– Які фахові видання про видавничу справу ви читаєте? Це мають бути незалежні ініціативи чи потрібна підтримка держави/ професійних асоціацій чи Інститутів книги?

– Міжнародна асоціація видавців має домовленість з американським професійним журналом   Publishers Weekly,  що означає що наші члени мають доступ до журналу безкоштовно або ж за пільговою вартістю, тож я читаю його регулярно. Я також отримую поштою розсилку  інформаційні бюлетені електронної пошти  як-от  Publishers Perspectives, IP Watch , the  New York Review of Books,  а також від NGOs, сфокусованих на питаннях свободи самовираження як-от   IFEX, Index on Censorship, Reporteurs Sans Frontières , і  PEN International .

Фото: Євгенія Перуцька