Re: цензії
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Сергій Жадан: Наша та їхня свобода
"Ми далі так чи інакше читаємо їхні новини - хтось з інтересом, хтось з відразою. Але читаємо. Можливо, саме те, що ми там вичитуємо, й не дає підстав для солідарності", - Сергій Жадан, спеціально для DW.
Уявляю, якою була б реакція з нашого боку на мітинги в Росії років зо п´ять тому. Скільки було б співпереживання та інтересу. Солідарності, врешті-решт. А ось нині слідкуєш за реакцією друзів, знайомих та просто "прогресивної громадськості" - і щось не помічаєш особливої солідарності. Та й інтересу особливого, якщо чесно, - так само. Хоча, здавалося б, спільний ворог має об´єднувати. Здавалося б, плакати на підтримку України мають надихати. А ось чомусь не сильно надихають. Ну справді, хто сьогодні вбачає в умовному Навальному потенційного союзника України? Навіть звучить смішно.
За три роки війни ми настільки розійшлись, що навіть підтримка ситуативних союзників виглядає проблематичною. Відразу виникає питання: якщо поставити цим ситуативним союзникам просте питання про те, чий Крим - якою буде відповідь? Три роки реальної війни переважають всі ймовірні процеси демократизації та лібералізації російського суспільства, на які слід було б розраховувати в найближчій перспективі у разі успіху протестних акцій. Хто взагалі готовий серйозно говорити про лібералізацію чи демократизацію російського суспільства? Що ми загалом сьогодні знаємо про це суспільство? Ми ж із ним якщо й стикаємось, то хіба що на Донбасі, в ході російсько-української війни.
"Залиште нас у спокої"
Про яку вже можливість лібералізації тут можна говорити? Себто, говорити, безперечно, можна, і мабуть, говорити потрібно, ось тільки слів потрібних немає. Натрапляєш десь у мережі на репортаж про поїздку чергового російського депутата в окопи до ополченців, читаєш його розповіді про "хохлів" та "укропів", уявляєш потім його виборців і читачів газети, в якій усе це друкується, й розумієш, що для солідарності потрібно щось більше, аніж спільний ворог. Надто різні в нас нині ситуації, надто багато нам є чого висловити нашим сусідам в якості звинувачень на судовому процесі. Тому, при всій важливості цих ось імовірних змін у суспільному та політичному житті росіян, позицію України можна охарактеризувати коротко й стисло: залиште нас у спокої. Просто - залиште нас у спокої. І ось це те, що справді змінилось за три роки.
Хоча не залишать, це ж зрозуміло. Тому далі доведеться бути в курсі подій: дізнаватись про кількість заарештованих, про спроби реалізації "українського сценарію", про те, хто саме оплачує "західні технології з дестабілізації ситуації". Доведеться так чи інакше вислуховувати істеричні крики про неприпустимість методів "кривавого майдану для мирної Росії", чи навпаки - про незворотність демонтажу путінського режиму, про "нову перебудову" та глухий кут, до якого загнав себе Кремль. Ми далі знаходимось в зоні їхнього впливу, ми далі так чи інакше читаємо їхні новини - хтось з інтересом, хтось з відразою. Але читаємо. Можливо, саме те, що ми там вичитуємо, й не дає підстав для солідарності.
Насправді ж усі розуміють - наскільки це важливо, що в них там відбувається. Оскільки саме звідти, від них, ідуть потоки зброї на Донбас, саме звідти йдуть інформаційні хвилі, які збивають із ніг найменш стійких із наших співвітчизників. Тому навіть локальні, тактичні зміни, які будуть відбуватись там, відбиватимуться й на нас. Скажімо, на кількості наших загиблих. На жаль, країна, проти якої ведуть війну, просто не може виключити зі своєї реальності того, хто на неї напав.
Тому лишається далі слідкувати за процесами демократизації й появою нових лідерів, за поворотними моментами й точками їхнього неповернення. Бажано при цьому, звісно, не просто слідкувати, а використовувати цей час якомога продуктивніше для себе. Скажімо, озброювати армію. І виховувати дітей. І хай у цей час у сусідів відбуваються глобальні процеси та суспільні злами, зміна політичного клімату й риторики, розбудова громадянського суспільства чи проходження зони турбулентності.
Не сумніваюсь, що ми про це дізнаємось перші.
Коментарі
Останні події
- 16.04.2024|18:08Помер Дмитро Капранов
- 16.04.2024|18:05Електронні книжки: що і як читають українці?
- 14.04.2024|20:47«Видавництво Старого Лева» започатковує цикл подій про Схід та Південь України
- 10.04.2024|14:36Переклади книжок Асєєва та Жадана номінували на PEN America Translation Prize
- 08.04.2024|17:579 квітня у Івано-Франківську Юлія Чернінька презентує книгу "Барні 613"
- 08.04.2024|13:56Війна та нові співбесідники для України
- 08.04.2024|13:54Польською вийшов друком роман Олександра Клименка «Орфей і Соломія»
- 05.04.2024|16:06У ВСЛ виходить новий роман Юлії Чернінької "Спадок на кістках"
- 04.04.2024|17:19Анатомія Шонди Раймс, або Як уникнути покарання за серіали? Лекція від кінокритикині Катерини Сліпченко
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук