Хочемо ми цього чи ні, але нам випало жити в час, коли дедалі важче приховати інформацію від тих, хто її шукає. І як би ретельно батьки не намагалися вберегти дитинство своїх доньок і синів, реальність нагадає про себе – спалахами з Майдану лютневої ночі, портретами з чорними стрічками, людьми без кінцівок. Так само неможливо штучно стримати інтерес і до інших сфер життя. Чому в мене не така сім’я, як у інших? Що буде, якщо втекти з дому? І що такого приємного ховається за словом «секс»? Ці та багато інших питань, які крутяться в головах дітей різного віку, все частіше знаходять відображення в дитячій літературі. До цього огляду потрапили п’ять книжок, автори яких узялися розкривати непрості теми простими словами. Наскільки добре їм це вдалося, вирішувати вам. 

Романа РОМАНИШИН, Андрій ЛЕСІВ. Війна, що змінила Рондо (Видавництво Старого Лева)

Сучасна українська казка «Війна, що змінила Рондо» Романи Романишин та Андрія Лесіва (творча студія «Аґрафка») пропонує геть інше бачення війни, ніж те, на якому виростали радянські й навіть пострадянські діти. Тут немає ані натяку на воєнну романтику чи героїку, пропаганди високих цілей та ідеалів, «добрих лицарів» і «злих ворогів». Тут зло – власне Війна, причому зло абсолютне, без спроб загорнути його в обгортку «справедливої боротьби». Сюжет казки, на перший погляд, доволі простий. Головні герої – троє друзів Данко, Фабіян та Зірка – спокійно та щасливо живуть в улюбленому місті Рондо, аж доки Війна, яка насувається на нього, не порушує звичного укладу життя. Спершу друзі намагаються заговорити з Війною та попросити піти, потім починають кидати у відповідь каміння й цвяхи, якими вона засипає місто. Проте все марно. Та раптом Данко знаходить її слабке місце: виявляється, Війна боїться світла та хорового співу! Врешті мешканці Рондо, звісно ж, перемагають. Але життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Відновити можна далеко не все. Попри складну тематику, казка неймовірно світла. У ній – не лише про війну, а й про найцінніше – гармонію мирного життя. Книжка залишає більше запитань, ніж дає відповідей. Та після її прочитання в голові на рівні емоцій чітко закарбовується: Війна – це щось темне й страшне, це морок, страх і біль, що руйнують Життя і Красу, і виправдання їй немає. 

Лариса Денисенко. Майя та її мами / Ілюстрації Марія ФОЯ(Видавництво) 

Нова книжка Лариси Денисенко «Майя та її мами» – про суспільство: відкрите та різноманітне, про прийняття «інших», про рівність та взаємоповагу. Назва книжки вводить в оману. Насправді йдеться в ній не про Майю та її мам, а про клас, у якому вчиться Майя. Це 4й клас однієї з київських шкіл. І навчаються в ньому 17 дітей, за кожним з яких – своя родинна історія. Оповідь про кожного з однокласників займає два розвороти. Ілюстраторка Марія Фоя чудово обрамила коротенькі абзаци простого та реалістичного тексту малюнками з «геометричними» акцентами. Тож книжка виглядає симпатично й цілісно. Найбільше ж у ній зворушує дитяча безпосередність та життєрадісність, а ще прямота й правдивість, з якою авторка, вустами Майї, пояснює сімейні ситуації однокласників. Тут немає «лелек» чи «дітей, знайдених в капусті», немає евфемізмів про сирітство та інтернат, а про померлих не кажуть, що «вони пішли на небо і стали янголами». Натомість тут є яйцеклітина і сперма, є донори, позбавлення батьківських прав, одностатева любов, війна та чимало інших реалій, які батьки не дуже люблять пояснювати. Хоча запитання після цієї книжки точно з’являться. І можливо, налаштувавшись на хвилю тексту, батьки наважаться дати на них просту й правдиву відповідь. 

Сергій ГРИДІН. Не-Ангел(ВЦ «Академія») 

Підліткові книжки торік вийшли на новий рівень щирості з юними читачами. Склалося враження, що автори вирішили перейти від літератури, яку дозволять прочитати батьки, до текстів, які підлітки самі таємно поширюватимуть між собою. Не всі батьки готові визнати, що діти дорослішають, і тому підлітки змушені шукати відповідей на свої питання деінде – і наче відгукуючись на цей запит, один за одним виникла ціла низка творів. Нове покоління підліткових текстів відверто проговорює те, що зазвичай замовчується, заповнюючи собою прогалину між поколіннями. До таких творів належить і повість «Не-Ангел» Сергія Гридіна, основним конфліктом якої є проблеми всередині родини головного персонажа. Неможливість порозумітися з батьком спонукає Олеся втекти з дому, після чого він опиняється в епіцентрі драматичних пригод. У цій книжці автор порушив багато питань, про які дорослі не люблять розмовляти з дітьми. Це, серед іншого, проблеми між батьками, зради, домашнє насильство, онкологія, жебрацтво, торгівля людьми та органами. Книжка вириває героя (а разом з ним і читача) з тепличних умов та з головою занурює у непривабливі аспекти життя. Подекуди навіть здається, що складних тем аж надто багато як на одну повість, через що далеко не всі з них отримали повноцінне висвітлення. Однак насичений подіями сюжет не дасть відволіктися на медитативні роздуми аж до останніх абзаців. 

Галина КИРПА. Мій тато став зіркою / Ілюстрації Оксана БУЛА (Видавництво Старого Лева)

Ще одна тема, від якої хочеться вберегти дітей – втрата рідних. Особливо коли йдеться про молодих здорових людей, чиє життя обривається зненацька. На жаль, з кожним днем війни все більше дітей нашої країни залишаються без найрідніших, і дорослі вже завжди можуть вдавати, наче нічого не відбувається. Саме тому з’явилася книжка «Мій тато став зіркою». Це історія дівчинки, чий тато загинув на Майдані. Гортаючи в пам’яті спогади про батька, юна героїня відтворює події тієї зими: як тато вперше не повернувся ночувати, тому що він був потрібен на Майдані; як вони з мамою прийшли до нього на барикаду, як він пригорнув її до себе і сказав «Ми переможемо»; як зрештою мама повідомила, що тато більше не прийде. І все-все раптом посерйознішало: навіть ігри з двоюрідним братом Павлусем перетворилися на хвилюючі бесіди про татів, зорі, війну, яку не можна просто стерти, як слово з піску. Попри сум і біль втрати, життя маленької родини не зупинилося. Звісно, воно вже не буде таким, як раніше, проте важливі люди житимуть з нами доти, доки жива наша пам’ять: «… я свого тата бачу частіше, ніж завжди. Я бачу його, коли захочу. Досить мені тільки заплющити очі, як він з’являється переді мною». 

Надя БІЛА. Крута компанія(ВЦ «Академія») 

Дебютна книжка Наді Білої «Крута компанія» – це типовий текст для young adult, написаний українською мовою на українських реаліях. На щастя, це не єдиний його плюс. До всього, це добротна психологічна проза (з соціальним ухилом) про життя старшокласників у провінційному містечку. Соціальна проблематика й відбір головних персонажів, композиція, а також тема-рушій сюжету (всі-бо хочуть читати про кохання!) зближують «Круту компанію» із відомим романом Рейнбоу Ровелл «Елеанор і Парк». Міла – дівчина із забезпеченої родини, вчиться в хорошій школі й має плани на майбутнє. Вона закохується у трьох хлопців відразу, жорстоко відкидає того, хто любить її, помиляється, усвідомлює свої помилки й по-своєму намагається їх виправити. У книжці зображено цінний досвід і цінні висновки для підліткової літератури: авторка не дає готових істин і не показує «як правильно», навпаки – дозволяє героям спробувати й побачити наслідки, помилитися й відповідати за свої дії. Авторка проговорює чимало тем, яких уникають батьки – алкоголь, легкі наркотики, секс! І щонайважливіше – там описано наслідки (чим не виховна функція літератури?). Що буде, якщо покурити травичку? Розшириться свідомість, буде кльово. На деякий час, – уточнює авторка з-за куліс. Що буде, якщо спробувати секс? Авторка сідає і ненав’язливо розповідає про задоволення від процесу. Не забуває нагадати про презерватив. І ще про те, щоб ретельніше обирали партнерів. Бо все-таки «саме той» і «саме та» важливі. Попри відвертість та еротичні сцени (вишукані й геть позбавлені банальностей), з моральним первнем у повісті все добре: з тексту маєш уявлення як про «користь» крутих компаній, так і про їхню «шкоду». Втім, висновки робитимуть самі читачі. Огляд підготовлено порталом BaraBooka