У дитинстві дівчинка була некрасивою: на обличчі лишились сліди від недогляду за вітрянкою. Щупленька і маленька, – розповідає письменниця Дзвінка Торохтушко про головну героїню свого роману "Масік". Книга вийшла у видавництві "Алатон". – Вона потребувала ласки, уваги, розуміння. Мені було дуже важко про це писати, надто воно все жорстоке. Я з таким ніколи не стикалась. Навіть коли писала про кримінал".

Авторка каже, що в основі роману реальні події.

"Ми вперше з Юлею бачились рік тому, перед Новим роком. Вона проходила свої обстеження, а я привела на МРТ свого сина Мар´яна – вдома називаю його "Масіком". І кошеня в Юлі – Масік. Нарекла його так, бо хотіла собі когось так любити, як я. Жінка була на нашому концерті з гуртом Taruta і наступного дня зателефонувала мені. Хотіла комусь розповісти, поділитись пережитим болем. Коли ми почали спілкуватись, в її житті була лише одна любляча істота – маленьке сіре кошенятко. Спочатку мені здавалось, якщо чесно, що переді мною хвора на рак, цинічна і самотня котофілка, – каже авторка. – Дівчина все життя присвятила особистим досягненням, щоб довести мамі – вона варта любові. Дуже непросто пробивалась у житті. Сама навчалась, будувала кар´єру, адаптувалась до життя в Україні. Виросла із маленької, зацькованої і зневаженої дівчинки в цинічну та жорстку жінку. Стала суддею. Це не лише погляд на людей зверху, це ще й несправедливість й корупція. І от коли у жінки є все: дім, дача, авто, кар´єра, гроші, весь світ відкритий для неї – в Юлі виявляють рак. У таких ситуаціях люди реагують на діагноз по-різному. Хтось сприймає це як вирок, хтось бореться до останнього, шукає лікарів, методи лікування, панацею. Вона переглянула все своє життя і вирішила наповнити його добротою і людяністю. Юля повернула собі колишнє кохання – Назара, котрий був колись успішним скрипалем, але зараз покалічений на війні, став нікому не потрібен і марив суїцидом. Я дивилась, як ці двоє люблять, підтримують одне одного, і просто захоплювалась їхніми стосунками. Цей роман не лише історія про окрему жінку, її долю, помилки і рішення. Книга про наш час, про систему, котра ламає, знищує. Про підміну понять та цінностей. Про зло як засіб виживання і любов як спосіб життя".

Письменниця розповідає про псевдонім.

"Дзвінкою мене мріяв назвати тато. Але в родини мало не стався православний шок, як це почули. Тата "обламали". В мене у дитинстві було дуже багато різних світоглядних, навколопоетичних, історичних і просто дитячих набридливих питань. Ставити їх було нікому. Тата вже не було. Мама постійно на роботі. І я ними діймала мого улюбленого вчителя літератури. Це була фантастично добра і дуже мудра та ерудована людина. Вчитель з позивним "Михайлович" – Володимир Михайлович Мазурчук. Як він мене терпів – загадка. Тобто рот в мене не закривався. Я постійно голосно щось торохтіла щось. Саме тоді почала писати статті до місцевих газет. От десь з цього всього і народився псевдонім".

Любов Бурак (Дзвінка Торохтушко) – журналіст, перекладач, поетеса. Народилась у м. Кременець. Певний час проживала з родиною на Сході України, у м. Камянське на Дніпропетровщині. З 2007-го живе у Тернополі.

Володимир ГРИСЮК